Джонкві постійно крутилася біля мене. Я не знав, як ввічливо усамітнитися, тому вирішив якнайшвидше і якнайбільше дізнатися про місцеві звичаї. Але спершу вона познайомила мене з принцом та принцесою. Вони стояли поряд з Августом, який пояснював, що спостерігатиме за церемонією від імені Веріті. Він голосно й чітко вимовляв кожне слово, наче це допомагало порозумітись. Джонкві послухала, але, вочевидь, подумала, що Август закінчив, і заговорила до нас, наче ми були дітьми, яких пригощають ласощами, доки їхні батьки спілкуються.
Раріску, Кеттрікен, молодий чоловік дуже цікавиться нашими садами. Можливо, пізніше ми познайомимо його з тими, хто їх доглядає.
Здавалося, вона зверталася саме до Кеттрікен, додаючи:
Його звати Фітц Чівелрі.
Август раптом спохмурнів.
Фітц. Бастард.
Кеттрікен спантеличилась, почувши таку дефініцію, а світлим обличчям Раріска пробігла тінь. Він злегка повернувся до мене, ставши боком до Августа. Цей жест розуміли усі без жодних слів.
Так, промовив він, перейшовши на мову чюрдів, дивлячись мені в очі. Твій батько розповідав мені про тебе, коли я востаннє бачив його. Яке горе, що він помер! Він багато чого зробив, щоб налагодити звязки між нашими народами.
Ви знали мого батька? якось не до ладу запитав я.
Він посміхнувся, дивлячись на мене згори вниз.
Звісно. Ми вели перемовини щодо використання проходу під Синьою скелею в Мунсеї. Тоді ж він дізнався про твоє народження. Коли ми вирішили всі питання з проходами та завершили наші дипломатичні справи, то сіли поїсти. У нас була проста чоловіча розмова про те, що йому робити далі. Чесно кажучи, я не знаю, чому він не хотів ставати королем. Втім, у різних народів різні звичаї. Але це весілля допоможе обєднати наші народи. Як ти гадаєш, це б йому сподобалося?
Раріск говорив лише до мене і навмисне перейшов на мову чюрдів, щоб Август нічого не розумів. Кеттрікен захоплено дивилася на нас. За спиною в Раріска я побачив, як застигло обличчя Августа. Потім він зі зловісною посмішкою, в якій я прочитав цілковиту ненависть, обернувся й пішов до групи людей, яка зібралася навколо Регала, доки той розмовляв з королем Ейодом. Чомусь Раріск і Кеттрікен слухали тільки мене.
Я не знав свого батька, але, гадаю, він би зрадів, коли почав я, але принцеса Кеттрікен звернулася до мене з чарівною усмішкою:
Звісно, як я могла бути такою дурепою? Це ж тебе називають Фітц. А це ти зазвичай подорожуєш з леді Тайм, отруйницею короля Шрюда? Ти її учень? Регал розповідав про тебе.
Як мило з його боку, байдуже промовив я, вже не слухаючи, що в мене запитували далі, й не памятаючи своєї відповіді. Добре, хоч я не впав на місці. Вперше я в глибині душі усвідомив, що не просто недолюблюю Регала. Раріск спохмурнів і з осудом подивився на сестру, а потім повернувся до слуги, який запитував у нього, що йому робити. Навколо буяли кольори, повітря було сповнене ароматами літа, але я всередині відчував крижаний холод. Отямився лише тоді, коли Кеттрікен смикнула мене за рукав.
Усі йдуть туди, сказала вона. Чи ти надто втомився, щоби приєднатися до них? Якщо хочеш піти відпочити, ніхто не образиться. Я розумію: всі занадто втомлені дорогою.
Але багато хто ні. І багато хто бажає погуляти по Джампі. Мені розповідали про Блакитні фонтани, і я згораю від нетерплячки їх побачити, сказав я, злегка затинаючись. Я сподівався, що це якось повязано з тим, що вона говорила до цього. Принаймні про отруту не було ані слова.
Я потурбуюся, щоб тебе туди провели. Можливо, ввечері. Але зараз ходімо зі мною.
Без усілякої метушні чи формальностей вона повела мене геть від натовпу. Август провів нас поглядом. Я побачив, як Регал повернувся і щось наказав Роуду. Король Ейод став на поміст, звідки спостерігав за людьми. Мене здивувало те, що Роуд не залишився з кіньми та іншими слугами. Але Кеттрікен відхилила кольорову запону, і ми вийшли з палацу.
Ми йшли камяною доріжкою в тіні верб, які росли обабіч. Їхні гілки сплелися вгорі, захищаючи нас від полудневого сонця.
Вони захищають доріжку від дощу. Ну майже, промовила Кеттрікен, помітивши мою зацікавленість. Ця дорога веде до тінистого саду, мого улюбленого. Може, ти спочатку хочеш подивитися на трави?
Я хотів би подивитися на садки, моя леді, відповів я; принаймні це була правда. Тут, далеко від натовпу, я зможу зібратися з думками й подумати, як вчинити у моєму незручному становищі. Я із запізненням зрозумів, що у принца Раріска не було жодних пошкоджень чи хвороби, про які говорив Регал. Ситуація змінилася, тому належить переглянути все. Мене не готували до того, що тут відбувається.
Але я зусиллям волі відігнав думки про свою проблему й зосередився на розповіді принцеси. Вона говорила досить чітко, і мені було простіше підтримувати з нею бесіду, аніж у гамірній великій залі. Здається, вона розуміється на садівництві й це не просто її улюблене заняття, а королівський обовязок.
Доки ми йшли і розмовляли, я постійно нагадував собі, що вона наречена Веріті. Жодного разу не зустрічав такої жінки. Вона трималася з гідністю, але не хизувалася цим, на відміну від інших осіб, які мали вище походження, аніж я. Ті завше намагалися підкреслити своє високе становище. А принцеса не боялася всміхатися, виражати свій захват чи порпатися в землі навколо якоїсь рослини, щоби показати, яке в неї коріння. Вона могла почистити коренеплід від землі й вирізати серединку своїм ножем, щоб я скуштував його. Принцеса показувала мені особливі пряні трави, якими приправляли мясні страви, і пропонувала мені спробувати листя кожного з трьох видів. Хоч рослини буле дуже схожі, але смаком вони різнилися. Кеттрікен була в дечому подібна до Пейшенс, звісно, без її дивацтв. Чимось вона нагадувала мені Моллі, але без грубощів, яких остання навчилася, щоб вижити. Принцеса говорила зі мною відверто, наче ми були рівнею. Я спіймав себе на думці, що вона сподобається Веріті більше, аніж він очікує.