Біллі був переконаний: Франклінський суд відновить його права і знов відпустить на умовах випробовувального терміну, але натомість суддя вирішив лишити його у Психіатричній лікарні центрального Огайо під контролем доктора Льюїса Лінднера.
Швейкарт страшенно розгнівався. Це нагадало йому рішення Апеляційного суду, який визнав переведення Біллі у Ліму в 1979-му «серйозним порушенням» його прав, але нічого не зробив, щоб виправити несправедливість. І знов за шість років по тому те ж саме. Конституційні права Біллі порушили, але суд ніяк цього не виправляє. Бажання встановити правосуддя тут було лише пустими балачками вони закривають Біллі у лікарні на два роки, та ще й під наглядом Лінднера, який знов йому погрожуватиме.
Ренді Дана запитав суддю, за яких умов Біллі зможе виходити за територію лікарні, і суддя разом з командою терапевтів вирішив, що для цього йому потрібно знайти роботу й успішно зберігати свою посаду. Дана спробував знайти для Біллі роботу в приватному секторі, але безуспішно. Тоді він знов узяв його у своє бюро громадських захисників на два місяці за індивідуальним контрактом. Щоранку Біллі забиратимуть з лікарні та везтимуть на роботу. Доктор Стелла Керолін була проти того, щоб Біллі пропускав денний прийом ліків, тому зробила запит на дозвіл для нього мати при собі одну дозу ліків, яку він прийматиме самостійно. Перевірку здійснювали за регулярними тестами крові та сечі.
Цей період супроводжується її оптимістичними записами в історії хвороби Біллі: «його стан постійно покращується, під дією Амобарбіталу спостерігається стабільне злиття особистостей».
(2)
Строк контракту Біллі добіг кінця, і Ренді Дані довелося звільнити його з бюро громадських захисників. Його це непокоїло, бо доля Біллі була йому не байдужа, і його хвилювало, через що доводиться проходити молодому чоловікові.
Ґері Швейкарт розповів Біллі, що Дана колись був прокурором, але тепер став чудовим адвокатом:
Уважно слухай усе, що він тобі каже. Звісно, він як громадський захисник має керуватися відповідними законами, але він на твоєму боці.
Одного дня Дана відвозив Біллі назад у лікарню і сказав йому:
Біллі, якщо тебе колись звільнять їдь на захід, аж поки не знайдеш три міста підряд, де не чули про Біллі Міллігана. Потім збрий бороду, зміни імя і почни нове життя.
Біллі уважно це вислухав і вирішив, що змінити імя так швидко не вийде, тож краще планувати все заздалегідь. Для початку він купив кілька газет з інших міст, де уважно переглянув усі некрологи. Йому вдалося знайти людину свого віку, яка нещодавно померла і він зателефонував у бюро ритуальних послуг, яке зазначалось у некролозі.
Добрий день. Я з компанії «Життя та вірність». Мені треба перевірити свідоцтво про смерть Крістофера Юджина Карра, щоб зробити страхові виплати. Нам би не хотілося звертатися з цим проханням до рідних Карра, щоб зайвий раз не турбувати їх у час скорботи.
Біллі попросив їх назвати повне імя померлого, його номер соціального страхування, дату народження та контакти його близького родича усю цю інформацію йому надали просто по телефону.
Після цього Біллі написав лист у бюро соціального забезпечення й попросив відновити його втрачену картку соціального страхування з даними, які він отримав від бюро ритуальних послуг. Нову картку скоро надіслали. З нею він пішов у Бюро транспорту Огайо й отримав нове водійське посвідчення на імя Крістофера Юджина Карра.
Тепер він був готовий зробити так, як радив Ренді Дана щойно його звільнять. Він не збирався чекати. Щойно суд звільнить його він одразу рушить на захід, у гори як казав Ренді.
13 лютого 1986 року доктор Керолін зробила в історії хвороби Біллі запис: «Пацієнт співпрацює зі мною як зі своїм терапевтом, виконує всі рекомендації. З рештою персоналу він спілкується у захисній манері, якщо вважає, що вони становлять загрозу для його цілісності. Наразі я не бачу жодної причини продовжувати госпіталізацію. П[ацієнт] поводиться розсудливо, розуміє необхідність приймати ліки. Також розуміє важливість лікування до повної інтеграції у суспільстві. Усвідомлює: якщо він скоїть злочин чи зробить щось, що суперечить закону, то має нести відповідальність і у випадку визнання винним опиниться у вязниці». Крім того, вона порекомендувала дозволити Біллі ночувати за межами лікарні відповідно до встановленого порядку. Суддя Мартін ухвалив цю рекомендацію, за умови, якщо Біллі знайде роботу на повний день. Інші члени терапевтичної команди почали сваритись і саботувати його вихід. Керолін протестувала.
Я вважаю, що час припинити застосування для Міллігана програми, призначеної для розумово відсталих пацієнтів здебільшого, шизофреніків. Пацієнт має нормальні розумові здібності і я вважаю контртерапевтичним надалі утримувати його в рамках цієї програми.
Ренді Дана розумів, що Департамент психічного здоровя намагається надалі утримувати Біллі, захищаючи його від можливого арешту з боку відділу УДЗ, але перебування Біллі в психіатричних лікарнях зрештою мало відрізняється від того, що чекає на нього у системі вязничного покарання. Він вимагав, щоб вони послабили обмеження й дозволили йому реабілітуватись у суспільстві наприклад, отримати освіту. Будь-що, аби тільки він зміг залишати лікарню.