Але це ж цензура! вигукнув аллен.
Два наглядачі, що мили підлогу неподалік, витріщилися на нього.
Це ж державна установа, мяко промовив Едвардс. Ми наймаємо тебе для розпису стін. І я відповідаю за результат. Наприклад, людей малювати не треба.
Людей не буде? скис аллен. Едвардсу не можна казати, що він малює винятково тіла й портрети.
Адміністрацію непокоїть, що ти можеш намалювати реальну людину, а це порушення її прав. Намалюй красивий пейзаж.
А він би і Рафаелю казав, що не можна малювати людей і портрети? Доведеться піти й поступитися місцем томмі.
У вас є олівці й папір?
Едвардс простяг йому альбом.
аллен сів за стіл і почав бездумно виводити якісь каракулі. Зрештою довелося почати малювати пейзаж уперше з надією, що томмі стане цікаво і він вийде. аллен став насвистувати, аби тільки Едвардс не збагнув, що він свистить кудись у темряву.
У вас є олівці й папір?
Едвардс простяг йому альбом.
аллен сів за стіл і почав бездумно виводити якісь каракулі. Зрештою довелося почати малювати пейзаж уперше з надією, що томмі стане цікаво і він вийде. аллен став насвистувати, аби тільки Едвардс не збагнув, що він свистить кудись у темряву.
Перш ніж піти зі сцени, аллен написав: «Намалюй красивий пейзаж на стіні у третьому відділенні розмір приблизно 10 футів заввишки та 5 завдовжки[18]».
томмі неочікувано осліпив промінь світла. Він моргнув і глянув на олівець у своїй руці. Перед ним лежав альбом, у якому рукою аллена було написано повідомлення. Він одразу зрозумів, чого від нього чекають це ж треба, аллен хоч раз здогадався лишити йому підказку.
Так, стіна. Пять футів завдовжки і десять заввишки.
томмі швидко перетворив каракулі аллена у маяк на краю скелястого берега. На фоні він намалював море з бурхливими хвилями, а над ними чайок у вільній височині неба. Малюючи такий простір, можна буде хоча б на якийсь час подумки побути на свободі.
Дуже хороша ідея, схвалив Едвардс.
томмі перемішав фарби і взявся до роботи.
Наступні три дні Едвардс щоранку заходив по кевіна, аллена чи філіпа о 8:30, але день проводив з томмі, наглядаючи за його роботою. томмі малював приблизно до 11:00, а потім повертався на перевірку перед обідом. Після цього Едвардс знов забирав його з 13:00 до 15:00.
Закінчивши маяк, томмі намалював двох сов чотири фути заввишки[19], що сиділи на гілках дерева, а десь на задньому плані зявився невеличкий місяць усе у тьмяних коричнувато-жовтих відтінках.
На стіні навпроти зявився ще один пейзаж розміром 12 футів заввишки та 35 завдовжки[20]. Тут переважали золотаві й коричневі кольори осені: олень схилився над озером біля старого сараю, а навколо у височінь здіймаються сосни і летять дикі качки.
Біля дверей у третє відділення томмі створив ілюзію: здавалося, що проходиш не крізь звичайні двері, а йдеш по сільському критому містку. Ця частина розпису поєднувалася з намальованим на стіні сірим сараєм для дров і перетікала в інші зображення.
Усі пацієнти щодня вітали Біллі посмішками:
Привіт, художнику! Тут тепер просто чудово!
Малюй ще! Ми тепер наче в лісі!
Одного разу томмі просто під час роботи відключився. Коли згодом йому вдалося повернутися на сцену, він побачив, що на малюнку з маяком невеличка частина хвиль була вкрита свіжим шаром водоемульсійної фарби. Він змив і побачив під нею зображення олією: кулак з піднятим середнім пальцем. Впізнати руку аллена було нескладно. Він швидко озирнувся аби тільки ніхто цього не бачив! та знов перекрив малюнок акварельною фарбою. Спочатку томмі страшенно гнівався на аллена за те, що той втрутився в його роботу, але згодом зрозумів мотивацію: колись вони або заберуться звідси, або помруть, і адміністрація захоче змити зі стін малюнки Міллігана от тоді вони і знайдуть останнє послання художника правителям Ліми. Чудова ідея.
За кілька днів Едвардс здивував томмі: мовляв, адміністрації дуже сподобалася робота, і його просять розписати ще коридор між двома ґратованими дверима на вході в будівлю. Цей коридор був 101 фут завдовжки та 12 футів заввишки[21], тобто малюнок міг стати найдовшим у світі настінним розписом у приміщенні. томмі обрав коричневі, помаранчеві й жовті відтінки і дав собі можливість повністю поринути в малювання.
Кожного ранку його приводили до перших дверей, які з електричним дзижчанням відчинялись і впускали його в коридор. На мить складалося враження, що зараз відчиняться й другі двері, випускаючи його на свободу але ні, він лишався всередині зі своїми фарбами, драбинами та риштуванням. Опинявся десь між психлікарнею та вільним світом. Усе його життя балансувало там само.
За обома дверима збиралися глядачі: відвідувачі знадвору та пацієнти зсередини. На третій день томмі раптом почув незвичний звук: до нього щось котилося по підлозі. Він опустив очі й побачив бляшанку «Пепсі». З-за дверей йому махав усміхнений пацієнт:
Твори красу, художнику! гукнув він.
До нього підкотилася ще одна бляшанка, а за нею прилетів пакетик цукерок. Він сховав усе в кишені і вдячно помахав у відповідь. Приємно, що ці психічнохворі люди цінують його роботу.
Після важкого дня з пензлем томмі збирав усе приладдя і втомлено залишав сцену. Його місце займав аллен він повертався в кімнату й викурював цигарку, яку знаходив у кишені. Решту дня він сидів у загальній кімнаті й писав, аж поки не вимикали світло.