Тепер у аллена була схованка. Місце, де можна лишитися на самоті хоча б на пятнадцять чи двадцять хвилин (поки ніхто не почне його шукати у Ґормана чи в загальній кімнаті). Та найважливіше: він знайшов місце для зберігання записів.
Наступного дня аллен переклав усі записи зі старих журналів у зошит, який згодом сховав у підвіконні. Для надійності він поклав зверху на плиту стіс журналів, які лежали в кутку, щоб ніхто не запідозрив, що підвіконня підіймається.
У загальній кімнаті аллен всівся на стілець, усміхнувся наглядачу й почав описувати його зовнішність та поведінку. Після того як письменник прийшов на судове засідання, усі в лікарні вже знали, хто саме був повіреним Міллігана за стінами Ліми. Усі були впевнені, що Мілліган через інших пацієнтів передає йому звіти про умови в лікарні, поведінку наглядачів та інші факти, які він згодом збирається оприлюднити.
До Біллі дійшли чутки, що наглядачі почали жалітися директору Габбарду: мовляв, якщо ніхто не заборонить Міллігану писати, вони відмовляться працювати у відділенні. Одного дня відразу троє наглядачів не вийшли на роботу нібито через хворобу. Постала дилема. Лінднер не міг відправити Міллігана назад у інтенсивну терапію, бо він не створював проблем і не зчиняв бійки, а там міг знов вступити в конфлікт із Льюїсом. Однак наглядачі не хотіли його більше бачити у відділенні 5/7.
Терапевтична команда запропонувала компроміс: вони на весь день займатимуть Міллігана у програмі професійної освіти, а у відділення він повертатиметься лише вночі. Таким чином він не писатиме.
аллен відразу зрозумів, що пропозиція терапевтів розписати стіни була спробою продемонструвати судді Кінворсі проведення арт-терапії. За роботу з прикрашання будівель адміністрація запропонувала Міллігану мінімальну оплату. Він погодився, і до його історії хвороби долучили такий документ:
ПЕРЕГЛЯД ПЛАНУ ТЕРАПІЇ: записано 17.03.1980
Доповнення до плану терапії: 17 березня 1980 року
(Мері Рита Дулі)
ПЕРЕГЛЯД ПЛАНУ ТЕРАПІЇ: записано 17.03.1980
Доповнення до плану терапії: 17 березня 1980 року
(Мері Рита Дулі)
Головний лікар Льюїс Лінднер видав пацієнту дозвіл розписати стіни у відділенні 3 Пацієнт погодився і попросив почати негайно. Для виконання розпису пацієнту знадобиться художнє приладдя (фарби, пензлі, розчинники тощо). У разі потреби персонал забезпечуватиме безпеку.
Пацієнта прийняв доктор Джозеф Тревіно 17 березня 1980 року. Доктор вважає, що така робота добре вплине на емоційний стан пацієнта, а також прикрасить клініку.
До наступного слухання, призначеного на 14 квітня, залишалося менше місяця.
(2)
Наступного ранку по кевіна зайшов Боб Едвардс, керівник терапевтичної діяльності, і повів його в майстерню, де стояли десятки бляшанок із фарбами різних кольорів.
Ну, що ж?.. кевін чекав, поки йому хоч щось пояснять.
Згідно з договором програми професійної освіти, ми пропонуємо вам мінімальну оплату й беремо на себе постачання фарб, пензлів і всього, що вам може знадобитися.
Гаразд.
Вочевидь, хтось буде щось малювати, але точно не він. Звісно, де б кевін не жив, він постійно бачив довкола всі ті пензлі, фарби й полотна. Йому було відомо, що аллен, денні й томмі малюють, але сам він ніколи того не торкався. Він не писав і не малював нічого мабуть, і чоловічка з паличок не намалює. У період злиття у Афінах він чув, як Учитель розповідав письменнику про семюеля: артур перевів його в групу небажаних через те, що він продав одну з картин аллена, на якій була зображена жінка, бо хотів позбутися полотна. Згідно з правилами, які встановив артур, ніхто, крім художників, не може навіть торкатися портретів аллена, натюрмортів денні чи ландшафтів томмі. Ну, крім робіт дальтоніка-рейджена, який іноді малював вуглиною. Згадався один з його малюнків мяка лялька крістін із зашморгом на шиї. Вона тоді страшенно перелякала охоронців у Франклінській вязниці.
Так хто ж малюватиме?
Едвардс витяг назовні великого возика.
Ну що, Біллі, які кольори тобі потрібні?
Доведеться підіграти. Він узяв кілька бляшанок синього, зеленого й білого акрилу, а ще жменю пензлів різного розміру. Мабуть, цього вистачить.
Це все?
кевін знизав плечима.
Поки вистачить.
Вони вийшли з майстерні й пішли в кімнату для відвідувачів відділення 3.
З чого почнемо? запитав Едвардс.
Дайте мені кілька секунд, щоб налаштуватися, добре?
кевін сподівався що от-от вийде хтось із художників. Він заплющив очі й почав чекати.
аллен побачив фарби, пензлі та стіну в кімнаті для відвідувачів і згадав, що домовлявся з терапевтами про розвиток своїх здібностей у розписі стін, щоб «прикрасити клініку» в обмін на можливість проводити час за межами відділення із суворим режимом.
Він відкрив першу бляшанку з білою фарбою і почув голос Едвардса:
А є ескіз?
Ескіз?
Мені ж треба побачити, що ти малюватимеш.
Навіщо?
Щоб переконатися, що там не буде нічого недоречного.
Це ж чого недоречного? здивувався аллен.
Я б хотів бути впевненим, що малюнок буде гарним. Не таким, як ті дивні картини, що ти малюєш у себе в кімнаті.
Тобто ви маєте схвалити ескіз, перш ніж я намалюю його на стіні?
Едвардс кивнув.