Після важкого дня з пензлем томмі збирав усе приладдя і втомлено залишав сцену. Його місце займав аллен він повертався в кімнату й викурював цигарку, яку знаходив у кишені. Решту дня він сидів у загальній кімнаті й писав, аж поки не вимикали світло.
Персоналу такий розклад не подобався. Наглядачі знов почали жалітися настільки, що Тед Ґорман вимушений був сказати аллену, що надмірне письмо може негативно вплинути на терапію.
Коли я дозволив вам писати, то не мав на увазі, що вам треба написати книжку.
аллен замислився на хвилину й вирішив, що вже час для наступного кроку.
Містере Ґорман, вам чудово відомо, що я справді пишу книжку. І ви знаєте, з ким саме я працюю. Ви що, хочете стати на заваді свободі преси? Свободі слова?
Не треба так це сприймати, поспіхом відступив Ґорман. Звісно, ви можете писати книжку, просто не треба приділяти цьому стільки часу. І заради Бога, припиніть витріщатися на наглядачів, коли пишете!
Але ж мені не дозволяють писати у своїй кімнаті тому доводиться робити це у загальній залі. Наглядачі теж там сидять зовсім близько. Тож коли я піднімаю очі від аркуша вони просто переді мною. Не можу ж я зовсім на них не дивитися!
Міллігане, у них уже параноя через вас!
аллен мовчки подивився йому в очі.
То що ж ви пропонуєте? спитав він після паузи. Ви знаєте, що мені не місце у відділенні з таким суворим режимом, але все одно тримаєте мене тут уже майже шість місяців. Ви знаєте, що я не маю бути тут. І доктор Лінднер це знає. Однак ви не хочете цього визнавати.
Ну добре! Визнаю: вам не місце у відділенні 5/7!
аллен втримався від усмішки. Чудово. Вочевидь, наглядачі вже погрожують звільнитися з роботи через нього.
Наступного тижня його перевели у відкрите відділення.
(3)
аллен увійшов до своєї нової кімнати у відділенні 6 і побачив, що на вікнах є лише ґрати вони не закриті сітками. Він негайно підійшов до вікна й подивився вниз із висоти другого поверху.
Це що там таке?! Тварина? здивовано вигукнув він.
Ти що, оленя ніколи не бачив? запитав незнайомий голос.
Хто це? озирнувся аллен.
Твій сусід, відповів голос.
аллен визирнув назовні й побачив величезного афроамериканця, який відтискався від підлоги.
Що ти тут робиш? спитав він.
Мене перевели сюди, пояснив аллен.
Тоді вітаю. Я Зак Грін.
Там же олень унизу!
Ага, я знаю. Навіть два. Я тут лише тиждень, але постійно їх бачу. А ще тут є гусак і безліч кролів. Вони зараз ховаються, але ближче до заходу сонця вийдуть.
аллен відчинив вікно й кинув оленю булочку. Той зїв частування і підняв на аллена неймовірно добрі очі. Вочевидь, це самиця.
А у неї є імя? спитав аллен.
Звідки ж мені знати?
Тоді я зватиму її Сьюзі, тут тварина скочила й побігла в ліс. Боляче усвідомлювати, що вона вільна, а тебе зачинено тут. аллен пройшовся кілька разів по своїй кімнаті. Аби ж тільки і я міг отак скочити й пробігтися надворі
То йди побігай.
Тобто?
Відділення 6 напіввідкрите. Ти можеш ходити коридорами, коли схочеш, а під підпис можна вийти надвір і пробігтися навколо будівлі. Тут заохочують фізичні вправи.
аллен ніяк не міг у це повірити.
І що, я можу отак узяти та вийти? Сам? Без нагляду? Коли завгодно. аллен вийшов у головний коридор та з прискореним серцебиттям озирнувся довкола. Він так довго просидів під замком, що вже й не знав, чого чекати. Він рушив коридором: спочатку повільно, а потім дедалі швидше. Він би й побіг, але навколо було багато людей. Він ішов далі, не спиняючись. Від незвички ходити почав пітніти. Приємне відчуття. Якийсь час він просто блукав колами, а потім наважився відчинити двері й вийти надвір. Тут аллен перейшов на легкий біг, а потім кинувся щодуху нарізати кола. Ноги важко штовхали бетонну доріжку, волосся тріпав вітер, свіже повітря холодило шкіру. З очей текли сльози. Нарешті він спинився віддихатись і, щасливий, потрусив головою. Такої свободи він не знав дуже давно.
«Бовдуре, ти ж усе одно у вязниці», мовив голос у голові.-
Розділ 12
«Закон Міллігана»
(1)
Наближалося 14 квітня 1980 року день слухання, день юридичного й політичного шахрайства у залі суду в Колумбусі, штат Огайо.
(1)
Наближалося 14 квітня 1980 року день слухання, день юридичного й політичного шахрайства у залі суду в Колумбусі, штат Огайо.
Швидке переведення Міллігана із закритого корпусу 9 у менш суворий 5/7, а потім і у напіввідкритий 6 давало надію на значне покращення його психічного стану. З іншого боку, журналісти й деякі законодавці почали здіймати паніку з приводу того, що суд може (згідно з вимогами закону) перевести Міллігана у повністю відкриту клініку наприклад, у Афінський центр психічного здоровя. Або навіть звільнити його.
Під час першого слухання на чолі з суддею Кінворсі (30 листопада 1979 року) адвокати Міллігана заявили, що переведення їхнього клієнта в Ліму було незаконним. На новому засіданні суддя мав вирішити два питання. Перше: чи вимагає теперішній психічний стан Міллігана утримання в установі з високим ступенем безпеки. Друге: притягнути до відповідальності директора клініки Рональда Габбарда та головного лікаря Льюїса Лінднера за порушення рішення судді Кінворсі від 10 грудня 1980 року, у якому йшлося про таке: