«Я знаю, що мені потрібна допомога. Навіть якщо я ніколи не зможу стати частиною суспільства і зробити свій внесок у його розвиток, я все одно маю право на допомогу».
Доктор Корнелія Вілбур, відомий спеціаліст із синдрому множинної особистості, яка працювала з Мілліганом, каже, що він не отримує лікування з моменту свого відїзду з Афінського центру 4 жовтня Вілбур також повідомила нам, що доктор Лінднер діагностував у Міллігана психоз і шизофренію Вона називає клініку в Лімі «пекельною дірою» і заявляє, що Мілліган не зможе отримати відповідної допомоги, аж поки політики не припинять використовувати його імя задля досягнення власних цілей і не повернуть його назад у Афіни.
«Я знаю, що скоїв ці злочини, каже Мілліган, і мені дуже шкода. Мені доводиться жити з цією виною. І я навіть не впевнений, одужаю я коли-небуть чи згнію тут і помру?..»
рейджен страшенно розгнівався через те, що аллен публічно визнав себе винним у злочинах, але артур каже, що стаття вийшла дуже хорошою. аллену ж не сподобалися вибрані цитати: «Складається враження, що я якийсь рохля! Самі лише соплі та жаль до себе!» Біллі-М стаття сподобалася він сам сказав би щось подібне, аби вмів говорити, як аллен, і набрався сміливості.
Працівники Ліми й Департаменту психічного здоровя просто оскаженіли.
Після публікації статті Сьюзан запропонували роботу в «Колумбус Сітізен-Джорнал», коли вона закінчить навчання. До Міллігана безуспішно намагалися прорватися безліч журналістів, а у неї тепер є вільний доступ до нього майже будь-коли Біллі навіть сам час від часу телефонував їй, аби щось розповісти.
(2)
Біллі-М стояв посеред кімнати з газетними вирізками, які знайшов на ліжку, та думав, звідки вони тут узялися. Раптом у двері коротко постукали. Він підняв голову й побачив Боббі, а за ним Річарда з двома піщанками[5] в клітці.
Нумо, розкажи йому, вмовляв його Боббі.
Річард відскочив назад і замотав головою. Боббі почав за нього:
У Річарда слухання через кілька днів, і піщанок скоро забере соціальний працівник їх віддадуть у зоомагазин. Так завжди роблять, коли тебе кілька днів немає в лікарні. Річ у тому, що назад тобі їх не віддадуть, бо ти заново стаєш у чергу на отримання тварин, і тобі не дають вибирати. У мене вже і так чотири я не можу їх узяти, бо якщо дізнаються, що в мене більше тварин, ніж заведено, заберуть усіх. Річард каже, що довіряє тобі і що ти годуватимеш їх і говоритимеш з ними, і в них не розвинуться комплекси.
Біллі-М здивувало таке відповідальне ставлення до психічного стану тваринок, але він відчув, що для Річарда це справді важливо.
Звісно. Опікатиму їх за будь-яких умов. І годуватиму, й прибиратиму.
Річард указав на більшого ховраха:
Це Зигмунд, а інший Фройд. Зигмунд завжди відповідає, коли до нього говориш. Дивися. Зигмунде, знайомся, це Біллі.
Гризун став на задні лапки і пискнув. Біллі-М був шокований. Господи, він наче й справді відповідав Річардові! Хлопець дістав їх із клітки та посадив Біллі-М на плече.
Дозволь їм з тобою познайомитися. Їм треба понюхати. Вони не кусаються.
Піщанки почали повзати по плечах та шиї і навіть обнюхали вуха. Зрештою Зигмунд виліз з-під волосся на плече та пискнув, вочевидь, вдоволений оглядом. Фройд реагував більш стримано. Смішно, звичайно, але все наче так реально
Річард на прощання почухав обох:
Ну що ж, поводьтеся добре. Я до вас завтра зайду.
Боббі потягнув його до дверей:
Ну ходімо вже, не хвилюйся. Біллі про них подбає.
(3)
Дні були схожими один на інший, і життя в Лімі стало болісно монотонним. Напередодні судового слухання Річарда ранок був так само нудним, як і будь-який інший. Ґейб робив двадцять четверте відтискання на одній руці. Річард сидів у нього на плечах, наче ковбой. Боббі влаштувався на підлозі перед ними. аллен у кріслі читав «Ньюзвік» дворічної давності.
Раптом Боббі підвів очі й радісно прошепотів:
Слухай, лосю, там же наш шмурдяк вже має бути готовий.
То коли напємося? запитав Ґейб, не припиняючи відтискань.
Думаю, треба забрати пляшку зі схованки до того, як прийде друга зміна. Сховаємо у чиїйсь кімнаті, а після вечері випємо, запропонував аллен. До вечері краще не пити, бо нас викриють, якщо ми пяні підемо до їдальні туди ж від кола аж 2813 футів[6] іти.
Звідки знаєш так точно?
Я рахую кроки, щоб не зїхати з глузду. Гарантую, після того шмурдяка ви й половину такої відстані рівно не пройдете.
Ґейб зупинився, почекав, поки Річард з нього злізе, і сів.
Ти що, справді так думаєш? Там не так уже й багато випивки. Не може ж вона бути такою міцною!
Ґейб був тихим, скоріше актором другого плану, аніж лідером, і ніхто не вбачав у ньому загрози. Але якщо його розізлити його сила приголомшує. Він вбив чоловіка одним ударом розбив скло авто його обличчям після того, як той усадив дві кулі Ґейбу в живіт. Ніхто навіть не запитав, чому в нього стріляли. Із вязниці у Ліму Ґейба привезли в броньованому фургоні, бо менш міцний транспорт не викликав довіри у його особовій справі є запис, що у гніві він відірвав від легкового авто двері.
Я можу випити те все та ще трохи і навіть спотикатися не буду.