Нік неспокійно пересмикнулася.
А й правда. Я до смерті психована, всі кажуть, що в мене розладнані нерви. Еге от і тут повторили б те саме
І винесли б вердикт «самогубство». На зброї дуже до речі знайшлися б тільки ваші відбитки так, усе на позір було б дуже просто та переконливо.
Страшенно захопливо! кинула Нік, але, як радо зауважив я, не те щоб захопленим тоном.
А й правда. Я до смерті психована, всі кажуть, що в мене розладнані нерви. Еге от і тут повторили б те саме
І винесли б вердикт «самогубство». На зброї дуже до речі знайшлися б тільки ваші відбитки так, усе на позір було б дуже просто та переконливо.
Страшенно захопливо! кинула Нік, але, як радо зауважив я, не те щоб захопленим тоном.
Мій друг-бельгієць сприйняв сказане у традиційному сенсі, на який вона й сподівалася.
Nest ce pas?[25] Але ж ви розумієте, мадемуазель: це не повинно повторитися. Так, чотири замахи закінчилися невдачею але пятий може увінчатися успіхом.
Готуйте катафалк на гумовому ходу, промимрила дівчина.
Але осьде ми, мій друг і я, щоб не допустити цього!
Я відчув вдячність за це його «ми». Бо Пуаро подекуди мав звичку взагалі забувати про моє існування.
Так, утрутився я. Вам не варто хвилюватися, міс Баклі. Ми вас захистимо.
Це страх як мило з вашого боку, відказала вона. Гадаю, вся ця історія неймовірно цікава, аж дух перехоплює.
Дівчина й досі зберігала свою безжурно-відсторонену манеру, але в її очах, здалося мені, проступила стурбованість.
І перше, що нам слід зробити, сказав детектив, це опитати вас.
Він сів і по-дружньому їй усміхнувся.
Почнемо, мадемуазель, із традиційного запитання а все ж у вас є вороги?
Нік якось ледь не з жалем похитала головою.
Боюся, ні, вибачливо сказала вона.
Bon[26]. Тоді ми відкидаємо таку можливість. І натомість поставимо інше запитання, як у кіно чи детективному романі: «Кому вигідна ваша смерть, мадемуазель?»
І гадки не маю, промовила дівчина. Тому-то все це й видається аж такою маячнею. Є, звісно, цей клятий старезний хлів, заставлений-перезаставлений до ручки та з дахом, що тече, на додачу, але в стрімчаку під ним ніяк не можуть критися поклади вугілля або ще чогось привабливого.
То, кажете, будинок заставлений, hein?[27]
Так. Мені довелося віддати його під заставу. Бачте, яка справа: два податки на спадщину та ще й ледь не поспіль. Шість років тому помер спершу дідусь, а затим невдовзі і брат. Це й стало, вважайте, останнім ударом по моєму фінансовому добробуту.
А ваш батько?
Він повернувся з війни інвалідом, а в девятнадцятому захворів на пневмонію й помер. Матері не стало, коли я була ще малям. Ми тут жили з дідусем. Вони з батьком не надто ладнали (і це мене не дивує), тож тато визнав за зручніше збагрити мене йому, а сам подався блукати світом, нічим не обтяжений. Джеральд так звали мого покійного брата теж не ладнав зі Старим Ніком. Я, напевно, скажу вам, і сама б із ним не зжилася, якби народилася хлопчиком. Мене врятувало, що я дівчинка. От і чула, що я його «зменшена копія» й успадкувала «дідівський дух». Вона розсміялася. Гадаю, він був іще той старий гріховода, от тільки страшенний везунчик. В окру́зі ходили чутки, наче все, чого він торкався, відразу ж перетворювалося на золото. Але азартні ігри робили своє, і дідусь знову спускав усе дощенту. А після смерті не залишив майже нічого, крім ось цього будинку й землі. Коли він помер, мені сповнилося шістнадцять, а Джеральду було двадцять два. Брат загинув в автомобільній аварії всього три роки тому, і дім відійшов мені.
А після вас, мадемуазель? Хто ваш найближчий родич?
Чарльз, мій кузен. Чарльз Вайз. Тутешній юрист. Дуже статечний і добропорядний, але страшенний зануда. Дає мені добрі поради й силкується приборкати мої екстравагантні смаки.
Він веде ваші справи, еге ж?
Ну можна назвати це й так, коли хочете. У мене не так багато «справ», які треба «вести». Він влаштував усе для застави будинку і ще примусив мене здати в оренду сторожку.
Ага! сторожка. Я саме збирався запитати вас про це. Її здали?
Так якимось австралійцям. Їхнє прізвище Крофт. Такі, знаєте, відкриті душі ну й усе інше докупи. Проходу від них немає. Завжди приносять черешки селери і скороспілий горох. Жахаються з того, який запущений парк. Вони, власне, досить набридливі, а надто він. Такий збіса любязний, що й словами не передати. А вона, бідолашна, каліка і день при дні пролежує на дивані. Так чи інак, а вони платять оренду, і це, зрештою, найголовніше.
Скільки Крофти тут прожили?
О, щось із півроку!
Ясно. Так, а крім цього вашого кузена до речі, по батькові чи матері?
По матері. Її звали Еймі Вайз.
Bien![28] Так от, як я й говорив, крім цього кузена, у вас є інші родичі?
Кілька багатоюрідних сестер теж Баклі у Йоркширі.
І більше нікого?
Ні душі.
Вам, мабуть, самотньо?
Нік витріщилася на Пуаро.
Самотньо? От іще. Я тут, знаєте, мало буваю, живу здебільшого в Лондоні. А з ріднею клопоту не оберешся. Вічно вона докучає й суне носа не у свої справи. Значно веселіше бути самій по собі.
Тоді не марнуватиму на вас співчуття. Бачу, ви дуже сучасна мадемуазель. Ну а як щодо челяді?..