Ще будуть Дейкези.
Містер Саттертвейт знову кивнув сам до себе. Місіс Дейкез належало «Амброзін Лтд», успішне жіноче ательє. В театральній програмці можна було прочитати: «Сукні міс Бланк для першої дії надано Амброзін Лтд, Брук-стріт». Чоловік модельєрки, капітан Дейкез, був темною конячкою, якщо користуватися його улюбленим жаргоном перегонів. Він чимало часу проводив на іподромах і сам багато років тому брав участь у Великих Національних перегонах. Потім щось сталося ніхто не знає напевне, хоча про це ходили чутки. Розслідування не було, все замели під килим, але коли згадували Фредді Дейкеза, люди злегка здіймали брови.
Ще буде Ентоні Естор, драматург.
Звісно, сказав містер Саттертвейт. Вона написала «Односторонній рух». Дивився пєсу двічі. Вистава здобула шалену популярність.
Саттертвейту було приємно похизуватися: він знає, що Ентоні Естор жінка.
Так і є, мовив сер Чарльз. Забув її справжнє прізвище. Віллз, здається. Я зустрічався з нею лише раз. Запросив її, щоб потішити Енджелу. Оце й усі, хто приїде.
А як щодо місцевих? запитав лікар.
А-а, місцеві! Ну, будуть Беббінґтони. Він священик, приємний чоловяга, не дуже на священика схожий, і його дружина, дуже мила жінка. Дає мені корисні поради із садівництва. Тож будуть вони, леді Мері та Еґґ. Все. А, так, ще буде молодик, Мендерз, журналіст, здається, чи щось таке. От і вся вечірка.
Містер Саттертвейт був методичним чоловіком, тож одразу порахував гостей.
Міс Саткліфф один, плюс Дейкези це три, Ентоні Естор чотири, леді Мері з донькою шість, священик з дружиною вісім, молодик девять, ми троє дванадцять. Або міс Мілрей помилилася, або ви, сере Чарльзе.
Міс Мілрей не могла помилитися, впевнено сказав сер Чарльз. Ця жінка ніколи не помиляється. Боже, дійсно, ви маєте рацію. Я й справді пропустив одного гостя. Вилетіло з голови.
Він тихо посміявся.
Йому б це теж не сподобалося. Цей чоловік найбільший чванько з усіх, кого я знаю.
В очах містера Саттертвейта зблиснули іскорки. Він завжди вважав акторів наймарнославнішими з усіх людей. І сера Чарльза Картрайта також. Те, що Картрайт бачив у чужому оці скалку, а в своєму й колоди не помічав, розважило Саттертвейта.
І хто ж цей егоїст? запитав він.
Один пройдисвіт, пояснив сер Чарльз. Утім, пройдисвіт славетний. Ви, певно, чули про нього. Еркюль Пуаро. Він бельгієць.
Детектив, сказав містер Саттертвейт. Ми з ним знайомі. Цікава особа.
Детектив, сказав містер Саттертвейт. Ми з ним знайомі. Цікава особа.
О, він той іще персонаж, погодився сер Чарльз.
А я його ніколи не бачив, мовив сер Бартоломю, але багато про нього чув. Але він, здається, певний час тому відійшов від справ, так? Напевне, більшість історій, які я про нього чув, вигадки. Що ж, Чарльзе, сподіваюся, на цих вихідних не станеться жодних злочинів.
З якого б це дива? Бо в домі детектив? Ти ставиш коня поперед воза, хіба ні, Толлі?
Ну, в мене своя теорія світобудови.
І що ж це за теорія? запитав містер Саттертвейт.
Я вважаю, що події притягуються до людей, а не люди до подій. Чому в одних людей цікаве життя, а в інших нудне? Через їхнє оточення? Аж ніяк. Хтось може проїхати через увесь світ без жодних пригод. Різня станеться за тиждень до його приїзду, землетрус за день після його відїзду, і затоне човен, на який він майже сів. А хтось інший живе в Белемі й щодня їздить на роботу в Сіті, і з ним трапляється неймовірне. Він стає героєм заплутаного сюжету з бандою шантажистів, вродливими дівчатами та автомобільними бандитами. Є люди, які притягують трощу кораблів. Навіть якщо вони сідають у човник, що пливе по декоративному озеру, щось обовязково станеться. Тож у певному розумінні таким людям, як Еркюль Пуаро, не доводиться вишукувати злочинів: злочини знаходять їх самі.
У такому разі, сказав містер Саттертвейт, можливо, це добре, що міс Мілрей приєднається до нас за вечерею і за столом не буде тринадцятеро гостей.
Що ж, любязно промовив сер Чарльз, можеш скоїти вбивство, Толлі, якщо вже тобі так хочеться. За однієї умови: жертвою буду не я.
І сміючись, троє чоловіків повернулися до будинку.
Розділ другий
Інцидент перед вечерею
Найбільше містера Саттертвейта цікавили люди. Жінки загалом більше, ніж чоловіки. Як на мужнього чоловіка, містер Саттертвейт забагато знав про жінок. Був у його характері відтінок жіночності, який допомагав розуміти жінок глибше. Вони завжди довіряли містеру Саттертвейту, але ніколи не сприймали всерйоз. Часом йому бувало через це гірко. Він завжди спостерігав за пєсою з-за лаштунків, але ніколи не був головним героєм драми і почувався відповідно. Але насправді роль спостерігача дуже йому пасувала.
Цього вечора, сидячи у великій кімнаті, що виходила на терасу, прикрашеній сучасною фірмою так, щоб нагадувати люксусову каюту корабля, він зосередився на тому, щоб точно визначити, в який відтінок Синтія Дейкез вифарбувала своє волосся. То був якийсь геть новий тон прямісінько з Парижа, як він підозрював, незвичайна і досить приємна барва зеленкуватої бронзи. Який саме вигляд насправді мала місіс Дейкез, сказати неможливо. То була висока жінка, чия фігура бездоганно відповідала вимогам часу. Її шия та руки мали такий відтінок засмаги, який зазвичай буває, коли засмагаєш за містом, проте неможливо було визначити, природний він був чи штучний.