ІЗ ПІСЕННИХ СКАРБІВ
Ой, на горі та женці жнуть
Ой, на горі та женці жнуть,
А попід горою,
Яром-долиною
Козаки йдуть.
Гей, долиною,
Гей, широкою,
Козаки йдуть.
Попереду Дорошенко
Веде своє військо,
Військо запорізьке,
Хорошенько.
Гей, долиною,
Гей, широкою,
Хорошенько.
А позаду Сагайдачний,
Що проміняв жінку
На тютюн та люльку,
Необачний.
Гей, долиною,
Гей, широкою,
Необачний.
«Гей, вернися, Сагайдачний,
Візьми свою жінку,
Віддай тютюн-люльку,
Необачний!
Гей, долиною,
Гей, широкою,
Необачний!»
«Мені з жінкою не возиться,
А тютюн та люлька
Козаку в дорозі
Знадобиться!
Гей, долиною,
Гей, широкою,
Знадобиться.
Гей, хто в лісі, озовися!
Та викрешем вогню,
Та закурим люльку,
Не журися!
Гей, долиною,
Гей, широкою,
Не журися!»
Стоїть явір над водою
Стоїть явір над водою,
В воду похилився;
На козака пригодонька:
Козак зажурився.
Не хилися, явороньку,
Ще ти зелененький!
Не журися, козаченьку,
Ще ти молоденький!
Не рад явір хилитися
Вода корінь миє;
Не рад козак журитися
Да серденько ниє!
Ой поїде в Московщину
Козак молоденький
Оріхове сіделечко
І кінь вороненький.
Ой поїде в Московщину
Да там і загине,
Свою рідну Україну
Навіки покине.
Скаже собі насипати
Високу могилу,
Скаже собі посадити
В головках калину.
Будуть пташки прилітати
Калиноньку їсти,
Будуть йому приносити
Од родоньку вісти!..