Другого дня провідав нас перший гість. Із конем. Шкапина була худа, а чоловік нівроку. Між собою вони були схожі видовженими зубатими ротами. Коневі заважали вудила, а чоловік свій рот не замикав ані на секунду. Торохтів без угаву, запобігливо бігаючи татарськими вічками.
З Ількового горба потягло димом. Я засмакував і врозумів: вуй Андрій пече свій оріховий хліб. І ходу сюди, щоб поклонитися.
Дурить тебе твій ніс, Штефане. Хліб я ще не пік. Чекаю, коли принесеш від Беци муки. Житньої, щоб мелена на жорнах.
Знаю про ваші вибаги. А ми вже до купованого приохочені.
Оно й показує. Носиш на собі міх солонини. Кендюх росте від недоброго хліба, не від м'яса. Та носи собі здоровий.
Та де здоровий, солодкий Андрію! В черевах мене поночі пече, аж ріже.
Менше їсти треба.
Наскільки менше?
Діли хоча б наполи.
Овва, та я схудну на нич.
І худни. Землі буде легше тебе носити. А другу порцію кобилі давай. Спадь на Бога, так вимордувати животину
Конина в роботі, Андрійку. То хаща, то оранка, то се, то друге. Тепер уже полегша. Тепер, як ви тут, хотів би й на своє здоровля дати позір.
Прийдеш завтра налажу тобі травиці. За черево своє страх не май віддих чистий, очі не сухі. Але порцію вріж Будеш іти, не забудь мені прикупити борошна. Мірку-дві хай змеле Беца насвіжо. Тут гроші.
Які гроші?! Не ганьбіть мене, вічного боржника свого. Та й Беца не візьме з вас копійки. Чи надовго в наші дебрі?
Залітуємо з Божою поміччю.
Се файно. З вами тут і ми люди.
Чоловік нехотя розпрощався, залишивши на колоді банку молока і масний згорток. Уже на другому закруті пішника наздогнав його дідів погук:
А челяді, Штефане, перекажи, що я тут при роботі. Часу на казки не маю. Най не вигадують собі пусті хворощі. Я їм не який фельдшер А про свою вечерю забудь. Горня кисляку і буде з тебе!
Чоловік радісно замотав головою. І кінь теж, наче мавпував його.
Е-е-е, радше пси будуть траву пасти, ніж сей голодувати, тихо проказав старий. І схилився до біленьких квіточок, що розсипалися в траві, як загублене намисто. І ніжно погладив їх, як гладять дитину по тім'ю: Маленькі мої дівойки, дочекалися
Мені здалося, що квітки всміхнулися до нього своїми ротиками й вічками.
Наступного дня я прохопився спозарання. Потюпав до кринички, що цямкотіла з-під дуплистого явора. Зовсім близько дзвонила коса. Тяли траву в лад, з посвистом. Крізь ожиння біліла сорочка. Я рушив туди. Мій дід піднімався плаєм із першим кошем «лугу».
Доброї години для роботи, Йване! привітав косаря.
І вам доброго здоровля, вуйку.
Косиш здоровий? Як сіна?
Сіна такі, що й попадя, посоливши, з'їла б у середу. Спішу, доки росно.
Оно так, косар із потом корова з повним ротом.
Точно. Тому й хапаємо годину. Бо літо змигне, як день. А що, вуйку, віщує нам нинішня Влена?
Старий зірвав якусь травину. Подивився на неї проти сонця, примружився.
Олена зелена. І сухотіла. Така й осінь буде суха. Як тепер із ложкою болота. А середліття покропить нас. Покропить і погримить. Правда, без блискавиць. Що тобі казати, Йване? Трава й мед сього року будуть файні, а хліб не дуже.
Старий зірвав якусь травину. Подивився на неї проти сонця, примружився.
Олена зелена. І сухотіла. Така й осінь буде суха. Як тепер із ложкою болота. А середліття покропить нас. Покропить і погримить. Правда, без блискавиць. Що тобі казати, Йване? Трава й мед сього року будуть файні, а хліб не дуже.
Тілько би біди. Хліб ниньки дешевий, а мед купимо. В мого няня пасіка в Заломі.
Знаю. Я його мед в опару кладу. Як ся чує Митро?
Богу дякувати, не согірше, як літусь. Зате молодший братьо дуже подав, печінкою мучиться. І аптека не помагає.
Що їсть? запитав старий.
Як і всі. Що на столі.
П'є?
Гм, вип'є, коли є що. Не буду брехати.
В якій роботі?
В пекарні. Сторожить.
Із сього треба було й зачинати. Передай братові, що я казав, аби нараз лишав свою пекарню. Най вибирає: або робота, або здоровля. То буде перший лік.
Чому, вуйку? Робота в нього добра, кожного рана несе домів сітку хліба. Та й на роботі не голодує
Се його й губить. Очі жадібніші за живіт. Пхає в себе гарячий хліб, та ще й умокає в перепалену оливу, якою змащують форми. А то є страшна трутина. Невстояне тісто доброджує в його потрухах, розриває печінку. А братко, аби заглушити болість, заливає її горівкою. Ай, на півдня печінка затерпне, а пак Добре, що ще болить, не вбита дотла В аптеку вони біжать за здоровлям
Я його завтра висповідаю, вуйку, блиснув гострим, як лезо, оком косар. Увидить він у мене Христочка живого!
Розкажи йому, якої їди має держатися: каші, сир із збираного молока, страви з овочів, сушені абрикоси, насіння з гарбуза, варені на крохмалі ягоди, зрідка риба і куриця. Хліб лише підсушений, а пиття чаї з ромашки та шипшини. Для печінки такий стіл найліпша аптека А пекарню най лишає з легкою душею. Там, у тому перегріві, ще й дихають дріжджами, що сідають грибом на легені. Знали б ви, що то за дріжджі у вашому дешевому хлібі!..
Красно дякую вам за раду. Ще якби'сьте були такі ласкаві сказати, яка година збереться на суботу. Збираємося гнати в мішання овець.
Я б на твоєму місці, Йване, в полонину не брався. Чуєш, як м'ята пахтить? І вода в поточині потемніла, і клен «плаче» Ти ще вдома придивися, чи вівці веселі.