Так, щоб утримувати нас від відхилень. Але, з іншого боку, до тих пір, поки є можливим більш ніж один напрямок руху, криза не настане. Ми повинні відпустити події та дозволити їм дрейфувати стільки, скільки можливо, і, їй-космосу, саме це я й збираюся робити.
Верісоф не відповів. Він стримано й мовчки жував нижню губу. Минув лише рік відтоді, як Гардін уперше обговорював з ним цю проблему справжню проблему, проблему протидії ворожим приготуванням Анакреона. І то лише тому, що він, Верісоф, опирався подальшому умиротворенню.
Гардін, здавалося, прочитав думки свого посла.
Я волів би ніколи вам про це не розповідати.
Але чому? здивовано вигукнув Верісоф.
Бо зараз є шестеро людей ви, я, троє інших послів і Йохан Лі, які мають правильне уявлення про те, що нас очікує попереду. І, боюся, хай мене трясця вхопить, що в цьому й була ідея Селдона щоб ніхто нічого не знав.
Чому?
Тому що навіть передова психологія Селдона була обмеженою. Він не міг впоратися з занадто великою кількістю незалежних змінних. Він не міг працювати з окремими людьми протягом тривалого часу; це було однаково, що застосовувати кінетичну теорію газів до окремих молекул. Він працював з юрбами, населенням цілих планет, і лише сліпими юрбами, які не здатні були передбачити результати власних дій.
Це непросто.
Що поробиш. Я не настільки добрий психолог, щоб пояснити це з наукової точки зору. Але це ви знаєте. На Термінусі немає кваліфікованого психолога і ніяких математичних текстів, що ґрунтуються на цій науці. Цілком очевидно, що він не хотів, щоб на Термінусі були люди, здатні прогнозувати майбутнє. Селдон хотів, щоб ми продовжували рухатися наосліп а отже, у правильному напрямку, відповідно до психології натовпу. Як я вже колись казав вам, я ніколи не знав, куди ми прямували, коли я вперше витіснив анакреонців. Моя ідея полягала в тому, щоб підтримувати баланс сил, не більше того. І тільки потім я зрозумів, що бачу якусь схему в подіях; але я вважав за краще не діяти, виходячи з цього знання. Утручання через передбачення могло б зруйнувати план.
Верісоф задумливо кивнув.
У храмах на Анакреоні я чув майже такі ж складні дискусії. Як ви сподіваєтеся визначити зручний момент для дії?
Він уже визначився. Ви самі визнали: щойно ми відремонтуємо крейсер, Вініса вже ніщо не стримає від нападу на нас. І тут уже не буде жодної альтернативи.
Так.
Добре. Це пояснює зовнішній аспект. Водночас ви визнаєте, що після наступних виборів побачите нову й ворожу Раду, яка змусить діяти проти Анакреона. Тут теж немає альтернатив.
Так.
А щойно зникнуть альтернативи, зявиться криза. Тим не менш, я так само хвилююся.
Він зробив паузу, Верісоф теж мовчав, чекаючи на його відповідь. Повільно, майже неохоче, Гардін продовжив:
Я думав це лише фантазія, що зовнішній і внутрішній тиск одночасно досягають кульмінації згідно з планом. Насправді є різниця в кілька місяців. Вініс може атакувати ще до весни, а до виборів ще рік.
Це неважливо.
Не знаю. Це може бути повязано з неминучими помилками в розрахунках або з тим, що я забагато знав. Я намагався, щоб мої прогнози ніколи не впливали на дії, але як можна сказати напевне? І який ефект матиме ця різниця? Так чи інакше, він підвів очі, я вирішив одне.
Як тільки криза розпочнеться, я поїду на Анакреон. Я хочу бути на місці Ну та годі, Верісофе. Уже пізно. Ходімо пити до ранку. Я хочу розслабитися.
То випємо тут, сказав Верісоф. Я не хочу, щоб мене впізнали, хтозна, що скажуть ці члени цієї новонародженої партії у вашій дорогоцінній Раді. Замовте бренді.
І Гардін замовив, але не дуже багато.
3
У давні часи, коли Галактична Імперія охоплювала всю Галактику, а Анакреон був найбагатшою префектурою Імперії, чимало імператорів відвідували палац віце-короля з урочистими візитами. І ніхто з них не міг стриматися, щоб хоч раз не спробувати свої сили в кермуванні повітряним катером і постріляти з голчастої рушниці в летючу фортецю, прикрашену пірям, яку називали Птахом Ньяком.
Тепер слава Анакреона зівяла, залишившись у минулому. Від віце-королівського палацу лишилася купа уламків, що продувалися всіма вітрами, крім хіба що одного крила, відновленого робітниками Фундації. І вже двісті років на Анакреоні не бачили жодного імператора.
Але полювання на Ньяка й досі було королівським видом спорту, а вміння влучно стріляти з голчастої рушниці було першою вимогою для королів Анакреона.
Лепольд І, король Анакреона і (як це незмінно й неправдиво додавали) Володар Зовнішніх Земель, уже не раз довів свою майстерність у цій справі, хоча йому ще не виповнилося й шістнадцяти. Він збив свого першого Ньяка, коли заледве мав тринадцять; збив десятого за тиждень після вступу на престол; а тепер повертався зі свого сорок шостого полювання.
Перш ніж я досягну повноліття, я зібю пятдесят, зрадів він. Хто готовий зі мною закластися?
Але придворні не ставили проти майстерності короля, адже існував смертельний ризик перемогти. Ставок не було, і король у піднесеному настрої пішов перевдягатися.
Лепольде!
Король зупинився на півдорозі, лише один голос міг змусити його до цього. Він невдоволено повернувся.