Вініс стояв на порозі покоїв, нависаючи над своїм молодим племінником.
Відпусти їх, нетерпляче махнув він рукою. Хай забираються.
Король коротко кивнув, і двоє камергерів вклонилися й спустилися сходами. Лепольд увійшов до кімнати дядька.
Вініс похмуро глянув на мисливське вбрання короля.
Дуже скоро тобі доведеться зайнятися більш важливими справами, ніж полювання на Ньяка.
Він повернувся спиною й пошкандибав до столу. З того часу, як він став занадто старим для того, щоб упоратися з поривами вітру від крил Ньяка та з повітряним катером, що хитався, набираючи висоту, його дратував будь-який спорт.
Лепольд добре відчував кислий настрій дядька й навмисно заговорив з ентузіазмом:
Вам, дядьку, варто було побувати з нами сьогодні. Ми сполошили одну пташку в нетрях Самії, це було справжнє чудовисько. Яке було полювання! Ми гналися за нею дві години, пролетівши щонайменше сімдесят миль. А потім я рвонувся вгору, він жваво рухався, наче був у своєму катері, і хитро пірнув. Спіймав його на підйомі якраз під лівим крилом. Це його роздратувало. Я зробив віраж вліво, чекаючи, доки він нахилиться. Звичайно ж, він так і зробив. Змахнув крилом, коли я підлетів, і тоді
Лепольде!
Ну! Я влучив.
Я й не сумнівався. А тепер не будеш ласкавий приділити мені увагу?
Король приземлився на краєчок стола й зовсім не по- королівському вчепився зубами в горіх Лери. Він не наважувався поглянути на дядька.
Вініс почав:
Сьогодні я був на кораблі.
Якому?
Є лише один корабель. Цей корабель. Той самий, який Фундація ремонтує для нашого флоту. Старий імперський крейсер. Я достатньо зрозуміло пояснюю?
А, оцей? Бачите, я ж казав вам, що Фундація відремонтує його, якщо їх попросити. Це все нісенітниці, ці ваші історії, ніби вони збираються на нас напасти. Якби збиралися, то нащо їм лагодити корабель? Самі розумієте, що це не має сенсу.
Лепольде, ти бовдур!
Король, який щойно відкинув шкаралупу з горіха Лери й збирався взятися за наступний, почервонів.
Ось що, послухайте, сказав він із гнівом, який був не більше ніж роздратуванням, я не думаю, що вам слід мене так називати. Ви забуваєтеся. Розумієте, за два місяці я стану повнолітнім.
Так, і ти чудово підготовлений до прийняття королівських обовязків. Якби ти витрачав на державні справи половину того часу, який витрачаєш на полювання за Ньяками, я б із чистою совістю відмовився від регентства.
Мені все одно. Знаєте, це не стосується справи. Річ у тому, що навіть якщо ви регент і мій дядько, я все одно король, а ви мій підданий. Вам не слід було називати мене дурнем і в будь-якому випадку сидіти в моїй присутності. Ви не спитали мого дозволу. Я думаю, що ви повинні бути обережні, інакше я можу зробити щось із цим і дуже скоро.
Погляд Вініса був холодним.
Чи можу я звертатися до вас «ваша величність»?
Так.
Дуже добре! Ваша величносте, ви бовдур!
Його темні очі заблищали з-під сивих брів, і молодий король повільно всівся. На мить на обличчі регента промайнула зловтіха, але швидко зникла. Його товсті губи скривилися в усмішці, і він поклав руку на плече короля.
Не зважай, Лепольде. Мені не слід жорстко розмовляти з тобою. Але часом важко поводитися за всіма правилами пристойності, коли на тебе тиснуть такі події, як розумієш? Але хоч його слова й були примирливими, щось у його очах свідчило, що він анітрохи не помякшав.
Лепольд невпевнено відповів:
Так. Державні справи жах які складні. Він не без побоювання подумав, чи не завалять його зараз безглуздими деталями про торгівлю зі Смирно та довгими суперечками щодо малозаселених світів у Червоному коридорі.
Вініс знову заговорив.
Мій хлопчику, я думав сказати тобі про це раніше, і, можливо, мені слід було це зробити, але я знаю, що твоя юна душа не терпить сухих подробиць державного управління.
Вініс знову заговорив.
Мій хлопчику, я думав сказати тобі про це раніше, і, можливо, мені слід було це зробити, але я знаю, що твоя юна душа не терпить сухих подробиць державного управління.
Лепольд кивнув.
Нічого, усе в порядку
Дядько зробив різку паузу й продовжив:
Однак за два місяці ти досягнеш повноліття. Більше того, у важкі часи, які насуваються, тобі доведеться взяти повну та активну участь в управлінні державою. З цього часу й надалі ти будеш королем, Лепольде.
Лепольд знову кивнув, але його погляд був майже відсутнім.
Лепольде, буде війна.
Війна! Але ж у нас перемиря зі Смирно
Не зі Смирно. З самою Фундацією.
Але, дядьку, вони ж погодилися полагодити корабель. Ви сказали
Він замовк, глянувши на те, як скривив губу дядько.
Лепольде, у його голосі зникли дружні нотки, ми маємо поговорити як чоловік із чоловіком. Війна з Фундацією буде незалежно від того, відремонтують вони судно чи ні; насправді вона може розпочатися найближчим часом, оскільки судно вже в ремонті. Фундація є джерелом енергії й могутності. Уся велич Анакреона, усі його кораблі, міста, люди, торгівля залежать від тих краплинок і крихт енергії, яку неохоче дає нам Фундація. Я памятаю ті часи я сам, особисто, коли міста Анакреона опалювалися вугіллям і нафтою. Але це неважливо; ти однаково не маєш про це жодного уявлення.