А панi Бебер допитувалась далi:
- Тiме, скажи менi правду! Звiдки ти знав, що ввечерi матимеш стiльки грошей?
Думки хурчали в Тiмовiй головi, як сполоханi горобцi: "Тiльки не бовкнути нiчого про пана Троча! Нi слова про угоду! А то вона зробиться недiйсною!"
Нарештi вiн сказав, затинаючись:
- Я... колись давно... знайшов... п'ятнадцять марок. I надумав пiти з ними на iподром, де закладаються на перегонах, - вiн говорив уже знов упевнено й рiвно. - Я думав - може, що виграю... Поставив на кобилу Маврiцiю-другу - й справдi, бачте, виграв, - вiн показав на купку грошей на столi, тодi знайшов у кишенi купон вiд квитка й поклав його на стiл до грошей.
Панi Бебер хотiла була подивитись на той купон, та мачуха вже вхопила вузеньку паперову смужечку. Вона розглядала її добрих хвилин п'ять, i всi в малесенькiй кухоньцi мовчали. Тiм стояв випроставшись, Ервiн несмiливо позирав на нього збоку, а панi Бебер згорнула руки на грудях i всмiхалась. Аж ось мачуха кинула купон на стiл i пiдвелася.
- Вигранi грошi - то теж нечесний заробiток! - промовила вона й вийшла з кухнi.
Аж тодi й панi Бебер подивилась на папiрець, покивала головою й сказала:
- Пощастило ж тобi, Тiме!
Мачуха крикнула з-за дверей: "Ервiне!" - i її мазунчик покiрливо вийшов, не обiзвавшись до Тiма й словом.
Хлопець, що продав свiй смiх, здавався сам собi якимсь бридким шолудивцем. Насилу стримуючи сльози, спитав вiн у панi Бебер:
- I справдi виграш - це нечеснi грошi?
Пекариха не вiдповiла прямо, тiльки сказала:
- А он Нойбауер, що на рiзницi працює, теж виграв грошi. В лотерею. Й купив за них собi дiм. А хiба Нойбауери поганi люди?
Тодi взяла з грошей на столi три банкноти по десять марок, вийняла з кишенi на фартуху чотири марки решти, поклала на стiл i промовила:
- Борг заплачено, Тiме. Ну, не журися!
I пiшла собi. Тiм почув, як грюкнули за нею дверi.
Вiн лишився в кухнi сам. Образа, розпач i тяжкий смуток сповнювали йому серце. Подумавши трохи, Тiм зiбрав зi столу грошi, запхав їх у кишеню й рушив до дверей. Вiн вирiшив пiти геть iз цього дому. Свiт за очi.
Та в сiнях його спинив мачушин голос:
- Зараз менi лягай спати!
Потiм вона додала вже нерiшучiше:
- Грошi поклади в буфет на кухнi.
Тiм помiтив, що настрiй у неї перемiнився. Вiн послухавсь, вiднiс грошi назад у кухню й лiг у лiжко, голодний, схвильований i знесилений. Лiжко поряд було порожнє, Ервiна мачуха поклала бiля себе.
Швидше, нiж можна було сподiватися, Тiм поринув у важкий сон.
Шостий аркуш
МАЛИЙ МIЛЬЙОНЕР
Пекарисi, панi Бебер, кiлька днiв по тому таки добре торгувалося, її крамничка майже цiлий день була повна цiкавих, що їм пекариха мусила розповiдати про Тiмiв Талерiв виграш. Оповiдання те панi Бебер дуже спритно приправляла рекламою свого печива:
- ...А хлопець менi й каже, що хоче вкрасти грошi в директора гiдростанцiї. Мiж iншим, у директора вдома та-ак люблять нашi кренделi! Еге ж, так ото я й подумала, що зараз мене грець поб'є, як почула, буцiм у хлопця тисячi в кишенi. Я зразу святкову сукню на себе та до директора. Недiля ж була, та й однаково панi директориха торт замовляла з написом: "Вiтаємо з днем народження!" Знаєте, як мiй чоловiк торти робить! Еге ж... коли менi там кажуть, що нiщо в них не вкрадено. Люба моя панi Бебер, каже менi директор, я, каже, знаю, що ви розумна жiнка, й вашi булочки з родзинками, дуже добрi, але тут, певно, сталась якась помилка. В нас, каже, нiчого не вкрадено, каже... - Отак вона торохтiла без угаву.
Тiм став героєм дня. Серед сусiдiв, у школi, а почасти навiть i вдома. Мачуха - в неї раптом де не взявся бiля пальта хутряний комiр - стала поводитись iз ним делiкатнiше, а зведений брат при кожнiй нагодi просто засипав його запитаннями про iподром та перегони. Сусiди називали його напiвжартома, напiвзаздрiсно "малим мiльйонером", а в школi хлопцi аж билися за те, щоб бути ближче до нього.
Хлопця тiшила така загальна увага.