Куідель схилив голову перед Матвієм, чим привів його в чимале зніяковіння.
Не варто, щиро відповів Матвій. Скажи, чому ти вчора на світанку роздягнувся, коли вітав сонце.
Індіанець задумався.
Мені складно це пояснити. Я дуже погано знаю іспанську мову і можу тільки скромно висловлюватися. Як же я зможу передати тобі ту глибину суть, яку вкладаю в цей священний ритуал?
Спробуй пояснити рідною мовою, запропонував Матвій і з посмішкою подивився на Куіделя.
Я чув, що ти можеш розуміти мову різних народів. Напевно, ти багато подорожував і спілкувався з людьми інших країн, але ж ти не спілкувався з індіанськими племенами. Як же ти можеш зрозуміти мене?
Матвій вичікувально дивився на Куіделя, чекаючи перевірки.
Скільки тобі років? запитав він мовою свого племені.
На превелику радість Матвія, він зрозумів питання. Індіанець говорив на діалекті, схожому з наріччям кечуа, а до його вивчення він підійшов найсерйозніше, тому тепер міг вільно не тільки розуміти, а й висловлюватися ним.
Наша планета пролетіла навколо сонця тридцять вісім разів відтоді, як Творець подарував мені життя на ній, відповів Матвій, намагаючись наслідувати особливостям мови індіанців.
Здивуванню Куіделя не було меж.
Як таке можливо? зумівався він, говорячи рідною мовою.
З книг можна почерпнути багато знання, спокійно відповів Матвій.
Але невже в книгах записано знання про нашу мову? не вгамовувався син джунглів.
Зізнатися, мені було вкрай важко відшукати ці книги, проте це можливо.
Куідель жодного разу не зустрічав білошкірого, який би зрозумів його рідну мову і зараз перебував під враженням.
Ну що ж, тоді слухай, раптом вимовив він. Я спробую тобі відповісти на твоє запитання. Сонце дає силу всьому живому на нашій планеті. Деревам і травам, тваринам і птахам Воно дає силу і нам. Сонце її джерело. Коли ти хочеш скуштувати плід рослини, дозрілого під променями сонця, твоє тіло в першу чергу прагне отримати цю силу, яку плід вже переробив і засвоїв. З'їдаючи м'ясо травоїдних тварини, ми отримуємо ще менше сили, тому що тварина, що з'їла такий плід, частину сили забере для свого тіла, і віддасть ще менше. Плоть хижаків взагалі не придатна для нас в їжу, оскільки вона вже майже позбавлена сонячного світла. Коли ж твої очі дивляться на сонце, твоє тіло насичується з першоджерела. Дивитися на сонце ми можемо тільки в години світанку і заходу, тому пропускати їх не можна ні в якому разі. Роздягаюся ж я для того, щоб кожна клітинка мого тіла ввібрала в себе якомога більше від тієї любові, яку нам дарує сонце.
Це приголомшливо, щиро здивувався Матвій. Я теж хочу спробувати.
З цими словами він скинув футболку і повернувся в сторону висхідної зорі.
Ти воїн? запитав Куідель, з подивом розглядаючи його потужне тіло.
Так, Куідель, у себе на батьківщині я був воїном, але зараз займаюся іншими справами.
Індіанець кивнув, і вони разом зустріли світанок в тиші. До появи учасників експедиції вони встигли одягнутися і продовжували мирно розмовляти, поки до них не підійшов Володимир.
Сьогодні теж будеш допомагати нам? запитав він.
Якщо дозволите, до обіду допоможу, а потім планую обстежити джунглі більш глибоко. Для цього мені потрібен Куідель. Сподіваюся своєю працею окупити його відсутність.
Упевнений, що це можливо, відповів Володимир, вчора ти дуже допоміг нам. Можна виходити.
Я почекаю Лінду, і ми вас наздоженемо.
Матвій сидів у згаслого вогнища, поки сонце повністю не встало. Група вже зникла в гущавині, але Лінда все не з'являлася. Матвій відчув тривогу. Миттєво піднявшись на ноги, він підійшов до її намету і покликав дівчину на ім'я. У відповідь тиша. Він обережно розстебнув блискавку на вході та заглянув всередину. Не побачивши Лінду в наметі, Матвій схвилювався не на жарт.
«Куди вона могла піти? шарпали його недобрі передчуття. А головне, коли? Я весь час сидів біля багаття, і намет постійно перебував під наглядом».
Лінда! крикнув він так голосно, що його почули навіть учасники групи. Лінда, ти де?!
Відлуння джунглів вторило йому, але дівчина не відповідала. Оббігши табір по периметру, і переконавшись, що її ніде немає, Матвій помчав наздоганяти учасників експедиції.
Лінда випадково не з вами? прокричав він на ходу чоловікам, які зупинились від окрику.
Ти ж сам казав, що почекаєш її, і ви до нас приєднаєтеся, стривожено відповів Володимир.