До вечора ми обов'язково повинні прибути в табір, твердо промовив Матвій, сідаючи в машину.
Це і в моїх інтересах, сеньйор. У мене немає ніякого бажання провести ніч поза табором. Це вкрай небезпечно. Тут панує багато хижих звірів.
А крім звірів є, кого побоюватися? поцікавився Матвій.
Ви маєте на увазі грабіжників, сеньйор?
Ні, я питаю про племена корінних жителів.
Їх тут не часто можна зустріти. Хоча вони досить численні, але вважають за краще жити далеко в джунглях, а до їх місця проживання можна дістатися тільки за три-чотири дні пішки. Але запевняю вас, робити цього ніхто не стане, інакше буде просто пошматований дикими звірами.
Матвій замислився. Його не бентежив той факт, що туземців буде складно відшукати в цих безкрайніх зелених просторах, але ось хижаки Про вогнепальну зброю він міг тільки мріяти, тому поки Матвій не бачив розвязання даної проблеми. Незабаром позашляховик звернув з шосе і кинувся прямо до лісу. Дерева росли по обидва боки дороги досить щільно і їм здавалося, що вони їдуть в непроглядних хащах джунглів. Однак незабаром мандрівники перетнули невеликий острівець лісу і виїхали на ґрунтову дорогу. Вечоріло. Матвій вже починав хвилюватися, як раптом вдалині побачив намети. Табір, який розбила експедиційна група, розташувався по краю джунглів, частково сховавшись в тіні розлогих крон вічнозелених дерев. Учасники жили в ньому, не залишаючи цих місць. Потім він побачив людину, яка шалено махала їм руками. Направивши машину прямо до нього, вони за хвилину виявилися на місці. Матвій вискочив з авто і поспішив обійняти приятеля.
Ось вже дійсно приємна зустріч! радів Володимир, обіймаючи друга. Ви все-таки приїхали! Правду кажучи, я сумнівався, що ви зважитеся, адже цілі наших досліджень цілком різні.
Я теж дуже радий зустрічі, відповів Матвій, поплескуючи товариша по плечу, але в нашій справі кожна дрібниця може мати вирішальне значення.
Лінда теж вийшла з машини, і Матвій поспішив представити їх один одному. Весело балакаючи, друзі попрямували до табору.
Ви тут давно і ваш досвід перебування в цих краях можете нам допомогти, пояснив Матвій мету візиту. Над чим ви, до речі, зараз працюєте?
Ти, напевно, в курсі, що корінне населення міста живе шляхом видобутку каучуку? почав свою розповідь Володимир.
Так, я чув про це, підтвердив Матвій. Основний промисел це каучук, але ще тут непогано налагоджений видобуток бразильського горіха.
Ти дивишся прямо в корінь, схвально кивнув Володимир. Видобуток каучуку стає дуже прибутковою справою і дерева вкрай виснажуються. Їх просто спилюють, просуваючись все далі в джунглі, а бразильський горіх від цього дуже страждає. Тому наше завдання знайти спосіб зберегти ліс, не зменшуючи темпів видобутку.
Цікава робота, вимовила Лінда, і дуже важлива. Є якісь напрацювання?
Збір та аналіз даних йде досить успішно, але ми вирощуємо певні зразки в природних умовах, а це вимагає часу, тому остаточних висновків зробити поки не можемо.
Може, варто провести паралель з нашою березою? трохи поміркувавши, запропонувала Лінда. Ми ж не зрубуємо дерева після того, як зібрали сік.
Тут трохи інакше, посміхнувся Володимир, вони хочуть зберегти видобуток і не чекати, поки дерево відновиться, а у берези сік збирають тільки у відведені періоди, і вона встигає відмінно відновитися.
Отримавши коротке уявлення про роботу експедиційної групи, Матвій подумки накидав собі план дій для найбільш продуктивного перебування в таборі.
Незабаром вони прибули до самого табору, і Володимир представив гостей своїм колегам. Окрім нього група налічувала вісім осіб, серед яких Матвій виявив одного індіанця.
Це хто? пошепки запитав він Володимира, коли вони відійшли на достатню відстань.
Це наш провідник. Його звуть Куідель, що означає палкий факел. Ти не повіриш, в темряві бачить ніби кішка, тому своє ім'я отримав не дарма. Він нам дуже допомагає, особливо в нічних чергуваннях. До речі, що будемо робити з твоїм водієм? Я б не радив відпускати його в ніч, це вкрай небезпечно.
Так, звичайно, він переночує в таборі, а вранці поїде. У вас знайдеться зайве місце для нього?
Ми приготували для вас два намети, нехай на цю ніч шофер займе твою, а ти поки ляжеш в моїй. У тісноті та не в образі, широко посміхнувся Володимир, постукуючи приятеля по плечу.