Відлік нового тисячоліття Скорик символічно розпочинає першою у своєму доробку оперою «Мойсей» за поемою Івана Франка (факт сам собою унікальний спеціально переглянула літературу і не знайшла жодного аналогічного випадку, щоби композитор свою першу оперу створив після 60 років). Але не тільки цим Маестро дивує своїх прихильників. Творчість двох останніх десятиліть напрочуд інтенсивна і багатогранна, постає винятково обємною за жанрами, тематикою, стильовими знаками. Прагнення охопити якомога ширше коло художніх смислів неначе уособлюють невпинний шлях великого композитора до глибшого осягнення духовної істини. Невипадково після десятиліть заборони церкви атеїстичною комуністичною владою Мирослав Михайлович, правнук священника Амвросія Крушельницького, так активно звертається до духовної царини. Один за одним виникають псалми для різних хорових складів, для сопрано з оркестром, Духовний концерт (Реквієм), «Молитва», Літургія святого Іоанна Золотоустого, багато зразків релігійної творчості зявляється і серед його транскрипцій музики минулого. Водночас алегоричного філософського звучання набуває у нього інструментальний концерт.
Широкій публіці останні роки зі Скориком запамяталися феєричними виступами на концертній естраді, де він виконував як піаніст (соло, в дуеті чи у супроводі оркестру) свої джазові твори та обробки. «Любов його юності» естрадна музика, популярні пісні, джаз, з особливим шармом і елегантністю зазвучали в інтерпретації зрілого митця.
2008 рік Маестро Мирослав Скорик на вершині визнання і слави, що поширилася далеко за межами України. До 70-річного ювілею у Львові організовується фестиваль і міжнародна конференція, присвячена його творчості. Але лаври класика не заважають йому поруч із філософськими скрипковими концертами, духовною музикою і кантатою «Гамалія» на слова Т. Шевченка давати волю юнацьким захопленням і джазувати на сцені. Скорик залишається у своєму амплуа митця, якому підвладний весь космос музики без поділу на високі й низькі жанри. І в цьому він єдиний і неповторний.
Останні кілька років Мирослав Михайлович дуже інтенсивно виступав у різних амплуа не лише як композитор, але і як піаніст, диригент, гастролював у багатьох містах України та за кордоном. Неначе спішив сказати все, що ще можна встигнути. У проєкті Олександра Пірієва, в рамках організованого ним фестивалю української музики «Три С» (Євген Станкович, Валентин Сильвестров і Мирослав Скорик), в ювілейний 2018 рік Маестро здійснив велике концертне турне містами України. Сам він відгукувався про враження від цих виступів так: «Завдяки продюсерові Олександру Пірієву нам вдалося здійснити велике турне Україною (девять міст!). Публіка сприймала концерти дуже добре, переживала і щиро відгукувалася на музику. Коли я починав проект кілька років тому, то через події Революції Гідності й початок воєнних дій на сході Україні навіть скасовував виступи, оскільки гадав, що вони не на часі Джазова музика вважається розважальною, але це не зовсім так, бо в ній присутні різні настрої, широкий спектр почуттів. І я зауважив: хоч як це парадоксально, але в наш небезпечний і досить трагічний час люди хочуть якогось відпочинку. Тому, я думаю, ці концерти мають такий успіх»[4].
Останній 80-річний ювілей композитора святкували тривало й надзвичайно урочисто. Був реалізований Міжнародний проєкт «Рік Музики Мирослава Скорика». Привітати геніального композитора з 80-річним ювілеєм приїжджає до Львова Президент України Петро Порошенко. Відбулася низка концертів в Україні й за кордоном. У більшості концертів і урочистих акцій Маестро брав участь особисто, демонструючи чудову концертну форму. Ювілейні концертні акції тривали протягом року, він виступав і як диригент, і як піаніст, і в передачах телебачення, щедро давав численні інтервю. Його невсипуща творча енергія, непідвладна рокам, заворожувала і дивувала. Здавалося, що так має бути ще дуже довго, і нам всім страшенно хотілося вірити, що Мирослав Скорик так само впевнено дійде до свого 100-річного ювілею.
Тільки Боже провидіння накреслило інший план, в якому людські бажання не мають сили щось змінити. В перший день літа, 1 червня 2020 року Мирослав Скорик відійшов у вічність, залишивши тим, хто його знав і любив, почуття трагічної нереальності того, що сталося, а прийдешнім поколінням свої музичні послання, в яких так палко, пристрасно і сильно бється серце української культури.