Приніс! Молоденьке, як у підлітка, обличчя було геть мокре од поту.
Наказавши поліцаєві взяти недопалок, Гайдук повів його надвір. Тут же, у дворі, одміряв два кроки уздовж, крок ушир, коротко кинув:
Копай! Закотив обшлаг рукава, глянув на годинника: Даю дві години. Щоб було два метри углиб.
Обличчя поліцая враз посіріло, лопата застрибала у руках.
Дядечку, я більше не буду! Він, либонь, подумав, що Гайдук наказує копати для себе могилу.
Гайдук догадався, про що подумав поліцай, однак не став заспокоювати:
Рівно дві години! Постукав пальцем по циферблату. Ну!
Схлипуючи, поліцай увігнав у землю лопату.
Гайдук трохи постояв над ним (важка тінь падала прямо на згорблену постать), а потім глянув у бік воріт: чи не появилися поліцаї з жінками. Сам ще не знав, як їх покарає, коли не вкладуться в пятнадцять хвилин, але покарає напевне. Варвари, інакше з ними й не можна!
Поліцаї упоралися раніше.
Ґут! похвалив їх Гайдук. Перевів погляд на чотирьох жінок з віниками, ганчірками й відрами, скомандував так, наче жінки оці й не були людьми, а худобою: Ведіть їх у приміщення. Щоб усе блищало й сяяло. Перевірю через годину.
Яволь! закричали поліцаї і потурили переляканих на смерть жінок до поліції.
Закипіла робота. Жінки замітали, мили, шкребли, поліцаї носили воду, аж хлюпотіло, а той, третій, заривався у землю, як кріт
За годину Гайдук зайшов до приміщення: жінки домивали підлогу. Гайдук постояв у дверях, чекаючи, поки вони закінчать, ткнув під ноги пальцем:
Поклади.
Одна із жінок догадалася послала ганчірку. Гайдук старанно витер підошви, зайшов до кімнати.
Кімната сяяла вимитими шибами, сонячні зайчики одбивалися од столу, гуляли на побілілій підлозі. Гайдук дістав білу як сніг хустину, провів нею по шибці, по столу, нахиливсь до підлоги. Одірвав, невдоволено буркнув:
Шлехт!.. Зер шлехт!.. Перемити!
Та ми ж її й так шарували! озвалася одна з жінок.
Гайдук пильно подивився на неї, спокійно спитав:
У вязниці сиділа?
Та Бог милував, злякалася та.
Сидітимеш Перемити! І вийшов надвір.
Поліцай, який копав яму, старався, аж груддя летіло. Добрався до глини, твердої, мов камінь, хекав, як загнаний кінь. Гайдук же стояв і мовчки дивився донизу, й для поліцая це було, мабуть, найстрашніше
Коли жінки ще раз вимили підлогу й хустина тепер лишилася чистою Гайдук наказав поліцаям відвести їх до будинку, що в ньому жив Івасюта: хоч наспіх прибрати, бо гидко туди зайти. То потім, пізніше, він подбає про те, щоб будинок вибілили й усередині, й зокола, ще й дах пофарбували (не в червоний колір, він його ненавидів, а в зелений чи синій), та викине геть усе барахло, щоб і духом Івасютиним не віяло. Можливо, не викине, а одвезе у Хоролівку й спродасть. Гайдук не з тих, хто викидає на вітер добро. Ну, там видно буде. А поки що хай хоч повитирають пилюку, та помиють підлогу, та винесуть гній із корівника
Та в нас і так уже ноги гудуть! почали молити жінки. Одпустіть нас, будьте ласкаві, в нас же діти ще негодовані.
Но, но! сказав строго Гайдук, точнісінько так, як говорив комендант отам, на подвірї нового поміщика. І до поліцаїв: Ведіть!
Яволь! крикнули поліцаї та й потурили жінок у бік воріт.
Одведете й одразу ж назад! гукнув услід їм Гайдук: він уже поглядав у бік ями, з якої вилітала жовта глина. Зачекав, поки минуло рівно дві години, скомандував: Вилазь!
Я ще покопаю! почав проситися поліцай: так йому, бідоласі, хотілося жити. Ще ж немає двох метрів.
Ну, покопай, покопай, усміхнувся Гайдук: все одно треба чекати, поки оті двоє повернуться. Глянув трохи згодом в бік вулиці: біжать. Збивають пилюку, мов коні.
Орднунг. Порядок.
Вилазь! скомандував строго.
І коли той виліз вибрався з ями, мов на той світ, наказав підняти недокурок, покласти на дно ями. Не вкинути, а саме покласти Поклавши на дно недокурок, поліцай аж голову в плечі ввібрав, аж скімлився весь, чекаючи, певно, пострілу в потилицю.
А тепер закопуй, сказав спокійно Гайдук. Не став читати нотацій. Знав: віднині кожен із них скоріше проковтне недокурок, аніж кине на підлогу.
Потім, коли яма була закопана, ще й утрамбована, взявся за поліцаїв. Прискіпливо перевірив зброю, чи добре почищена. Повів на луки, за річку, поставив мішень, показав поціляти в яблучко. Поліцаї чи то хвилювалися, чи не стріляли ніколи: мазали, аж кулі висвистували.