Одірвавсь од вікна, пішов до корівника. Двері навстіж, усередині по коліна гнояки, валяються утоплені в гній вила. «Азія! І жити не вміють по-людському!» подумав про своїх земляків. І те, що про них отак подумав, принесло йому втіху, бо відчув себе істотою іншою, вищою від усіх оцих дядьків, тіток, серед яких народився й виріс і серед яких доведеться тепер йому й жити. «Що ж, поживемо і в Азії», і, рішучий та зібраний, рушив уже до управи.
Застав старосту, який так і не ходив на обід: все морочився зі списками. З порога хотів запитати, як так вийшло, що пан староста забув строгу вказівку: скликати людей, розповісти про переможний наступ німецьких військ, та одразу ж роздумав: «Встигну». Натомість поцікавився:
Ну що?
Приходько одірвався од списків, розвів скрушно руками:
Людей обмаль Мужиків Думаю, думаю, як усі дірки залатати, а воно й не виходить.
Де ж ви їх подівали? запитав саркастично Гайдук. У колгоспі ж не плакалися, що немає народу?
Так війна
То й що, що війна?
Чоловіків майже всіх мобілізували, пояснив терпляче Васильович. Лишилися підлітки та діди. Та ще інваліди.
От вони й працюватимуть.
Та працюватимуть, куди ж їм подітися. Тільки ж якби ми знали одне А то ж ще маєток Боюсь, що не впораємося.
Впораємося! відповів жорстоко Гайдук. Здихатимуть, а зроблять усе, що належиться. Запамятайте, пане старосто: я з-за якогось Миколи чи Ганки не збираюся висіти в петлі! Та й вам, здається, ще власна голова не набридла.
Та не набридла, зітхнув Васильович.
Тож глядіть, щоб не позбулися.
На цьому й покінчили. Приходько рушив нарешті обідати, а Гайдук зайшов на ту половину управи, де містилася поліція.
Всі три поліцаї були на місці: «сільський телеграф» працював бездоганно. Тож всі три поліцаї сиділи мов на голках, чекаючи нового начальника поліції, а коли він зайшов, зірвалися мов обпечені.
Гайдук замість відповісти на привітання втупився в підлогу:
Це що?
Показав на бичок, що його кинув поспіхом один з поліцаїв: недокурок і досі димів.
Витріщившись на Гайдука, поліцаї мовчали.
Що це, питаю? Гайдук не підвищував голосу, але стільки крижаної нещадності було в тому питанні, що в поліцаїв вже й потилиці стали терпнути.
Хто кинув?.. Ти?.. Бо два поліцаї мимоволі подивилися на третього. Той мовчав похнюпившись. Підбери.
Поліцай нахилився, похапцем ухопив недокурок.
Поклади на стіл, скомандував Гайдук. На папір А тепер біжи за лопатою Бігом!
Поліцай пробкою вилетів у двері.
Гайдук бридливо подивився на двох поліцаїв, що лишилися (вони вже й дихнути боялися), сказав презирливо:
Ви не поліцаї, ви потолоч! Як ви одягнені? (На обох був цивільний одяг, ще й не дуже новий). Чому не у формі?
Дак не видали ж, насмілився озватися один з поліцаїв, із місцевих, бо другий не все, мабуть, і розумів: смагляве обличчя, чорнющі очі, смоляна кучерява чуприна вказували на те, що він не місцевий.
Ти звідки? поцікавився Гайдук.
Єреван.
Полонений?.. А чого не втік із отими двома?
Поліцай мовчав.
Гаразд, про це поговоримо потім. Підійшов до вікна, провів по склу пальцем: на сірому тлі лишилася світла доріжка. Глянув на забруднений палець, скипів: Це що? Приміщення поліції чи свинарник? Ферфлюхтіге швайне!.. Негайно привести жінок, щоб прибрали й вимили!.. Ну!..
Наступаючи один одному на пяти, поліцаї метнулися до дверей.
Назад! крикнув їм у спину Гайдук.
Поліцаї перелякано повернули назад.
Що треба сказати?
Є, пане начальнику! невпевнено відповів місцевий поліцай.
Не «є», а «яволь»! Пора б уже навчитись розмовляти по-людському!
Яволь, пане начальнику!
Йдіть! Щоб за пятнадцять хвилин були з жінками!
Не встигли ті зникнути, як до кімнати ускочив поліцай, що бігав по лопату.
Приніс! Молоденьке, як у підлітка, обличчя було геть мокре од поту.
Наказавши поліцаєві взяти недопалок, Гайдук повів його надвір. Тут же, у дворі, одміряв два кроки уздовж, крок ушир, коротко кинув:
Копай! Закотив обшлаг рукава, глянув на годинника: Даю дві години. Щоб було два метри углиб.
Обличчя поліцая враз посіріло, лопата застрибала у руках.
Дядечку, я більше не буду! Він, либонь, подумав, що Гайдук наказує копати для себе могилу.
Гайдук догадався, про що подумав поліцай, однак не став заспокоювати: