Зачекай. Танька мені підморгнула, до чогось дослухаючись. За мить зарипіли вхідні двері, почувся глухий звук кроків, що віддалялися. Можна! сказала Танька й полізла під диван, на якому ми примостилися.
За хвилину вона витягла звідти жмуток блискучих глянцевих журналів.
Дивись! сказала вона й переможно кинула їх мені на коліна.
З обкладинки одного на мене дивилася напівоголена дівиця з велетенськими, наче в корови, віями. Дівиця була гарною, але якоюсь незрозумілою. Усе в ній було неприродним: губи, груди, волосся.
Чого це вона гола? пробурмотіла я. Цицьки виставила наче відра.
Ну ти даєш, зареготала Танька, це ж порнуха! Порнографічні журнали. Ніколи не чула й не бачила?
Я заперечливо похитала головою.
Дєрєвня, фиркнула Танька й додала пошепки: Це ще що. Ось далі погортай.
Я, наче мене хто приворожив, послухалась і почала гортати далі. Кого й чого тільки на сторінках журналу не було! Усіх розмірів, форм, кольорів.
Фу, гидота яка! Я швиргонула від себе журнал, хоча в глибині душі собі зізнавалася, що зображене там мене зацікавило, дуже зацікавило. З одного боку, гидота, а з другого Щось млосно розтікалося по всьому тілу під час перегляду тих картинок. Я, звісно, здогадувалася, чим були зайняті дядьки й тітки на світлинах. Ці картинки викликали відразу, але разом з тим, я мусила визнати, містили щось привабливе.
Танька засміялась. Її темні циганські очі дивно заблищали.
Дядько твій придурок, раз таку гидоту з мандрів привозить. І ти не краща, відрізала я.
Ну-ну, захихотіла Танька. А самій цікаво було, еге ж? Корчиш із себе тільки правильну дєвочку.
Слухай. Я з усіх сил намагалася стриматися, але погано виходило. Ти чого мене запросила? З математикою допомогти? А тикаєш межи очі якусь капость. Котися звідси!
Сама котись, вишкірилася Танька, це моя хата! Я з тобою подружитися хотіла, пожаліла дурепу, бо з тобою, занудою такою, ніхто водитися не хоче. Ботанічка нещасна! Думає, як відмінниця кругла, то носа дерти можна. Ну й ходи сама!
Та це я з такими, як ти, водитися не хочу! закричала я у відповідь. У класі одні дебіли зібралися! Із журналами! Я скинула журнал з дивана на підлогу й стала топтатися по ньому ногами.
Це була неправда. У класі були дівчата й хлопці, з якими б я залюбки товаришувала. Та не вміла того робити. Завжди серйозна, скута, небагатослівна хіба з такою подружишся? І хоча я почувалася досить комфортно на самоті, мусила зізнатися, що спілкування з однолітками не вистачало.
Я продовжувала люто топтати журнали. Хотілося порвати їх, щоб і не смерділо, та міцний папір не здавався. Тоді я схопила журнал і рвонула цупкі сторінки.
Ні! раптом заволала Танька. Дядько прибє мене за нього! І мати теж, як дізнається, що таке дивлюся!
Я на мить зупинилася. Танька була такою нещасною, що я вирішила її пожаліти. Мовчки пожбурила журнали під стіл і пішла.
У дворі натрапила на дядька Павла.
Уже йдеш? здивувався він і незадоволено подивився на двері, звідки я вийшла. Так скоро? Думав, чаю попємо
Я люблю віскі! раптом, сама не знаю чому, ляпнула я, хоча навіть не знала, як те віскі виглядає, просто почула назву в одному фільмі.
У нього аж щелепа впала, і в очах знову зявився злий блиск. Я раптом зрозуміла, що просто ненавиджу цього приємного на вигляд чоловіка. Ненавиджу люто й сама не знаю чому.
Ну до побачення, промимрив він і швидко відвернувся. Мабуть, щоб я не помітила, як злість, мов та брудна калюжа, розпливається в його очах.
Через декілька днів нас маму, Світланку й мене запросили на день народження до Таньчиної матері. Мало сказати, що я здивувалася. Мою відлюдькувату маму неможливо було витягти хоч кудись, оскільки, як вона казала, із «сільськими тьотками» їй було нецікаво. Вона порвала стосунки з усією батьковою ріднею, та й зі своєю не дуже спілкувалася. Тож і ми із сестрою росли відлюдьками. І раптом запрошення на день народження! До кого? До Маруськи Горбенчихи, яку всі в селі прозивали Циганкою. Подейкували, що її мати, Таньчина баба, була справжньою циганкою-ворожкою. Не відаю, чи то правда, але і в Марусьці, і в Тетяні справді було щось циганське, особливо очі: великі, чорні, із дивним мерехтливим сяйвом, схожим на полумя свічі. Такі очі бувають тільки в ромів. Може, Маруська відьма й поробила матері, що та надумала йти на свято до майже незнайомих людей? Мені не хотілося тих відвідин.