Й зараз панна Емма кинулася до зареваної Марійки.
Що що таке? Що з тобою трапилося?
Марійка захлипала й захитала головою.
Нічого, панночко, нічого
Не обманюй
Марійка заплющила очі Від сорому не могла навіть поглянути на панночку, а та ж скільки доброти має не відвернула носа погордливо, забачивши в себе під порогом якусь там заплакану кріпачку, й дверей не зачинила, а потурбувалася й запиталася й ось навіть присіла поряд, тривожливо зазираючись у лице. А Марійці так соромно було поглянути на панночку таку гарну, з золотавим її волоссям, котре лискучим вкривалом збігалося їй на спину.
Панночко
Тебе мій батько скривдив, справді?
Панночко
Не соромся твоєї провини тут немає. Чи гадаєш, що я не відаю об тім, що мій батько чинить? Усе мені відомо, й, коли б мала силу зупинити його, давно б зупинила.
За спиною панночки залуналися кроки, й Марійка відразу ж напружилася вся, перестрашившись того, що то, можливо, пан іде що він чомусь передумався й вирішив іти за нею
Але то був Микита.
Поглянув спочатку на панночку Емму, вклонився, а потім позиркнув на Марійку.
Пан наказали відвезти тебе до села.
Марійка покривила рота, але нічого не сказала. Відчувала на собі погляд панночки, й сам погляд той мов подарував їй сили, аби звестися на ноги. Нехай і повільно, але звелася й поглянула на доньку того, хто декілька лиш хвилин тому вкоїв із нею жахливе. В очах панночки вбачала жаль та співчуття
Вклонилася, зворушена до глибини душі.
Дякую вам, панночко, за вашу ласку до нещасної дівчини.
Панночка відповілася несподівано:
Ти нещасна, але одночасно й надзвичайно щаслива.
Марійка поглянула нерозуміюче, з подивом помітивши в гарних очах Емми сум. З хвилину вони просто мовчки дивилися одна на одну, а потім панночка сказала:
Може, ти залишишся в мене до ранку? Я попіклуюся
Марійка захитала головою.
Ні, панночко, дякую Мама хвилюються, а в них же хворе серце.
Добре, йди.
Марійці закортіло обійняти цю золотавокосу красуню, котра поставилася до неї з такою несподіваною для панства добротою, та не наважилася вона того зробити. Тільки вклонилася низько й повільно пішла слідкома за Микитою. Виходила з будинку панського геть не такою вже, якою була увійшла до нього. Входила дівчиною чесною, гідною нареченою свого любого Назарка, а ось тепер виходила наруганою й ославленою, брудною від панських дотиків і негідною ставатися до вінця, як чесна дівка.
Микита темним панським дворищем привів її до стаєн. Й замислена, роздавлена своїми тяжкими думками, Марійка не помітила того, як зачинив він за собою ворота стайні. Велике, пропахле сіном, навозом та кінським потом приміщення освітлювала лиш одна лампа, світло якої дозволяло вбачати лиш купку сіна та декількох коней, що визиралися темним оком з-за огорож.
Марійка озирнулася.
А на чім ми поїдемо?
Микита вишкірився насмішкувато.
А хто сказав, що ми кудись поїдемо?
Марійка спочатку нічого не зрозуміла.
Що
Все трапилося несподівано. Великий і огидний, Микита Довбуш кинувся на Марійку, мов той вгодований хижак на заслаблу здобич. Знову сильні чоловічі руки, вже вдруге за цей жахливий вечір, вхопили її слабке дівоче тіло й торкнулися його небажаним дотиком. Марійка обурено скрикнула й завертіла головою, коли Микита спробував був її поцілувати. Страх і небажання пережити повторення того, що з нею відбувалося в панській опочивальні, додало сили слабкому її, втомленому тяжкою працею тілу, й вона запручалася відчайно в руках Микити, боляче стусонувши того ногою в коліно.
Довбуш засичав від болю й болісно вдарив Марійку по лицю. Й від вдару того вона навіть відлетілася була назад, впавши спиною на купу сіна й відчувши солонуватий присмак крові, котра засотувалася з розбитої Микитою нижньої губи.
Намислила носа копилити від Микити Довбуша? А не вийдеться, Марійко, не вийдеться. Ти тепер панська покритка, й Явір має ще добряче помізкувати, перш ніж вести тебе під вінець. А що як ти йому панське байстреня принесеш? Та він покине тебе, чуєш, дівко? Явірська порода гонориста й гордовита сильно. Дарма, що кріпаки є жалюгідні поводяться, мов ті пани. Й ти гадаєш, що Явір візьме тебе попсовану паном? Та він навіть не погляне на тебе більш, як дізнається про сьогоднішнє
Марійка вся похолонулася внутрішнє.
Неправда! прошепотіла болісно.