А чого посеред поля біля Шанівки стоїш? перевів розмову.
«Пріус» зламався. У Килимівку подзвонив, викликав евакуатора.
А в Шанівку чого їхав?
Так теє Дружина попросила підвезти. Та й згідно із законом маю зафіксувати факт смерті.
Залусківський вухам не повірив.
Ще один труп у Шанівці?
Петро кивнув.
Тітка Раїса померла.
Ну, померла! І що? Ти якого біса туди пхаєшся?! обурено вигукувала Стасьчина мати, намагалася заступити дорогу доньці на мопеді. Ти дивись, яка подія! Раїса відмучилася врешті, хвала Богові, а на селі з того цілу сенсацію зробили.
Та як ти не розумієш, мамо! Я знаю, що роблю! Мені там дуже тре бути! Стасьці хотілося додати: бо він там
Бо він там?! У Шанівці? мати глянула доні у вічі.
Хто? Мамо, досить уже! зашарілася.
Події останніх днів перетворили кров на гарячу ріку вирувала-палала, аж дихати важко. І хотіла би доня признатися мамі слів би не знайшла.
Що казати? Чекала його з мопедом біля гаража. Він вийшов. Побачив її. І мопед.
Нормальний апарат, сказав. Сів на мопед і поїхав. А вона стояла і гарячково шукала слова, якими би могла затримати його після того, як повернеться.
Він зробив коло навколо гаража. Загальмував біля Стаськи.
Сідай, Анастасіє, сказав. Покатаю.
Матінко Йшла до мопеда, рухала руками-ногами, однаково не вірила, що це не сон. Усміхалася зухвало, аби виглядати старшою, обізнанішою: та для неї з хлопцем кататися звичайна річ! Опустилася на сидіння позаду Тараса, обійняла його за тулуб, притулилася щокою до його спини і ледь не втратила свідомість від хвилювання. Що далі було не памятала! Не могла відновити у памяті, хоч силкувалася, бо лиш одне
«Люблю героя! било у скроні, коли мчали Килимівкою, потім зупинилися біля гаража, вона легко зіскочила з мопеда, спостерігала за хлопцем спантеличено, а в голові колотилося лиш одне: Люблю героя»
Він повторив: нормальний апарат. Пішов геть. Стаська дивилася услід, аж поки не повернув за ріг. Осідлала мопед, помчала до школи. На перерві відізвала Уляну вбік.
Улю, терміново потрібний крутий реп! Головні слова: люблю героя!
Ти запала на Тараса АТОвця? Уляна за мить розгадала таємницю. Він же йо мужчина! Шукає причину! Щоб спустити сперму! У чиюсь щілину! зарепувала. А ти хочеш того? Хочеш, скажи?! Заповниш собою його косяки! Станеш одною з десятків дівок! Які завжди пацикам відповідають «ок»!
Стаська задихнулася і кинулася на подругу.
Ти тупа! лупцювала щосили. Тупа, і реп твій тупий!
Сама тупа! Улька виставляла лікті, відштовхувала Стаську.
Навколо дівчат уже юрба. Хвала Богові, вчителька Маруся вийшла у коридор. Розтягла подружок.
Через що зчепилися?
Через математику в один голос.
Господи Ще й брешуть! обурилася Маруся.
Після уроків Стаська й Улька перетнулися біля школи.
Вибачайся! вигукнула Стаська.
За що?!
За те, що назвала Тараса «пациком»! Він справжній герой, втямила? Він нашу землю захищав! І він не такий
Стасько, він для тебе старий! Таким тільки секс потрібний! Я знаю, про що кажу!
І що тут протиприродного?! Секс це ж нормально! Хіба ні?
Якщо по любові
А я хіба за гроші?!
Улянка глянула на Стаську ошелешено.
Ти би йому віддалася? Серйозно?
Стаська закусила губку. Кивнула. Улянка дивилася на подругу приголомшено.
Стась! Ти хочеш сексу?
Та ні. Але ж він дорослий. А у дорослих тільки так.
Спочатку хай признається у коханні! вигукнула Улянка.
Та ясно! Я ж не дурна.
Замовкли.
Вже не ображаєшся? врешті спитала Улянка.
Проїхали, відповіла Стаська. Давай я тебе додому відвезу, і трохи біля вашої хати потирлуємося.
Нащо? Все ще хочеш побачити буденний секс?
Уль, не дуже й хочу! Але мені треба!
У мамки розпитай, порадила Улянка.
Ага! Зараз! Мамка і так уже щось підозрює. Щоразу випитує: ти куди, нащо А що я їй скажу? Вона ж не зрозуміє!
От і того дня, коли Бог врешті забрав до себе змучену Раїсу, Стаська узнала, що Тарас поїхав до Шанівки, намірилася їхати за ним услід, не втрималася, кричала на матір:
Пропусти вже, бо як не пропустиш, взагалі з дому піду! Така стала Як та монстриха! Кров мою пєш! Все маю тобі доповідати: куди я йду, де була
Доню прошепотіла ошелешена мати. Що ти мелеш?