Стась Можна і без ворожіння.
Та ясно, що можна! Бо ж не всі знають, що лише раз на рік Один-єдиний раз на цілісінький рік! Тільки однієї ночі після дня весняного рівнодення є шанс наворожити, щоби всі мрії здійснилися. Інтернет же не бреше!
За пів години до півночі за балкою у глухому куті Шанівки, де за поваленими парканами посеред буряну і здичавілих садків ще хвалилися непроваленими дахами кілька порожніх хат, під розкидистим горіхом крайнього обійстя у свіжій весняній траві навпочіпки сиділи Стаська і Улянка. У чорній темряві Стаська акуратно розкладала на розстеленій хустині два яйця, порожні склянки, пляшку з водою, свічки, сірники, кілька аркушів паперу, олівці, кишенькове люстерко. Уляна спостерігала за подругою, намагалася вгамувати нервове тремтіння, та від того лиш сильніше хвилювалася.
А як усе те буде? Що мені робити? прошепотіла.
Спершу загадай бажання, Стаська їй.
Яке?
Уль, ти геть дурна?!
А ти про що загадуватимеш?
Щоби той, кого люблю, втратив від мене голову. Ну, і дрібниці. Щоби мама не плакала, як про все дізнається. І щоби мені паспорт раніше видали.
Улька усміхнулася знічено.
Ти закохалася? Знову?
Не «знову», а «по-справжньому»!
У кого?
Стиць, Улю! Знайшла час потеревенити. Скоріш загадуй нормальне круте бажання, а не дуркуй тут.
Та признайся! Скажи лиш мені!
Сама скажи! прошепотіла Стаська. Не забула? Після ворожіння ми до тебе йдемо.
Стась, невже ти в інтернеті порнухи не надивилася?
Хочу побачити справжній живий буденний секс! Без фільтрів. Твоя мамка щоночі цим займається?
Улянка усміхнулася гірко, кивнула.
І щоночі, і вдень. У неї чергове неземне кохання.
А як ми все побачимо?
Через вікно. Вони світла у спальні ніколи не вимикають.
Чому? Не економлять?
Не платять! Тому й не економлять.
Стаська на мить завмерла, задумалася.
Улько, чуєш?! зашепотіла. Тільки не загадуй, щоби твоя мамка світло вимикала! Загадай світла у своє життя. Може, щоби твій тато знайшовся. Чи щоби якомусь крутому продюсеру спало на думку продивитися відео з твоїми піснями. Станеш як Jerry Heil чи Alyona Alyona. Що скажеш? Нормально я придумала?
Стаська замовкла. Напружила очі, щоби в темряві роздивитися подругу, бо не відповідала. Закамяніла. Не зводила очей з темного скупчення старих дерев біля крайньої покинутої хати. Навіть поночі Стаська побачила, як блищать перелякані Улянчині очі.
Улю
Там хтось є! хрипко від жаху видихнула Уляна.
Стаська повернула голову в бік нічного Улянчиного жаху. Не мала сумніву: подрузі привиділося
Тобі привиділося, прошепотіла упевнено, бо нічого підозрілого не побачила.
Тільки вимовила, аж ніби шурхіт ледь чутний. Стаська насупилася з досадою: та хіба? Улянку обійняла, як малу дитину, обома руками, на старі вишні-яблуні витріщається, аж очі пече. Та хіба?!
Аж бачить: серед дерев здичавілого саду чорна людська постать повільно рухається. Крок ступить, зупиниться. Нахиляється до землі, ніби шукає там щось. Потім розгинається і ще крок ступає. І знову до землі нахиляється, та стільки, здається, зловісного у кожному русі.
Бачиш? Улянка шепоче. А сама і не дивиться, у Стасьчине плече зарилася.
Бачу, Стаська їй.
Біжімо?
Тихо ти! Мовчи! І не рухайся!
А хто там?
Людина.
Чоловік чи жінка?
Не розібрати.
Що робить?
Іде.
До нас?!
Не бійся! Вже від нас рухається До провулка! Стаська спостерігала за чорною постаттю, коментувала. Вже з провулка на вулицю вийшла і суне до центру Шанівки.
Улянка відірвалася від Стаськи, шию витягнула, хвилини зо дві вдивлялася в ніч.
Це Катерина! прошепотіла врешті. Мамка каже: вона відьма!
Стаська дивилася Катерині вслід, аж поки чорна постать остаточно не розчинилася у темряві. Наче хотіла переконатися: жінка точно пішла, вже не повернеться. Вичекала ще хвилин кілька, дістала мобільний, зафіксувала час на екрані.
За десять хвилин північ, мовила тихо, підвелася. Устигнемо.
Що устигнемо? Улянка знову перелякалася.
Подивитися, що Катерина у садку шукала.
Навіщо? Я не піду! Стасько! Чуєш? Побігли краще дивитися на секс! Благаю!
Улько, ти не допетрала?! Відьма! У дивовижну ніч після весняного рівнодення! Коли все навкруги залили дощі, а тут наче спеціально для неї зірки і місяць У таку магічну ніч відьма щось шукає у старому садку, куди шанівці взагалі ніколи не заглядають. Та вона для того і розігнала дощ, аби з-під дерев щось чарівне забрати!