Подзвони, коли з моїм ділом розберешся.
Сам, дивись, мене не підведи! відповів суддя, поїхав шукати цапа-відбувайла, щоби звинуватити його у викраденні автівки і ДТП.
Іван Залусківський врешті залишився один, спробував зосередитися, проаналізувати, які конкретні проблеми може принести йому страшна знахідка у шанівському саду. Та, як і колись, логіку і здоровий глузд заступило одне невтримне бажання: розгорілося з новою силою
Добити свідка прошепотів.
Та спершу дівчину потрібно було знайти. Задумався.
Вона десь тут чи поїхала подалі від проблем? мовив, бо усвідомив: розслабився, втратив контроль, навіть не знає, де дівчина зараз, якою стала. Певно, і не впізнає її, як десь перестріне!
Спробував уявити Катерину. Не вийшло.
Дістав мобільний, набрав номер Тамари.
За годину у Килимівці буду, повідомив. Щоби вже біля офісу мене чекала. Побалакати треба.
Бізнесменша Тамара Гордієнко, яка мала магазин у великій Килимівці і кіоск у малій Шанівці, з деяких пір не наважувалася ігнорувати прохання Івана Залусківського. Життя показало: навіть із найбруднішої калюжі Залусківський випливає не тільки без втрат, а навіть із матеріальними прибутками. Тож сваритися з ним справа невдячна і небезпечна.
Як усяка амбітна людина, свого часу Тамара намагалася зрівнятися із Залусківським і навіть обскакати його у справах бізнесових. Заради цього при живому чоловікові віддавалася Іванові у різних не дуже пристосованих для сексу місцях, а потім і молодшого сина Тараса від коханця народила, та це не допомогло. Як і її фатальна змова з конкурентами Залусківського, на яку Тамара наважилася, аби випередити Івана. Все закінчилося геть погано: втратила не тільки столичних покровителів, а й довіру колишнього коханця. Він швидко відновив статус і вплив, як просіку у хащах, прорубав собі шлях до ще більшого багатства, а Тамара ледь спромоглася орендувати у Килимівці приміщення старого ФАПу, відремонтувати його і відкрити магазин.
Та все ж в одному жінка вважала себе спритнішою за коханця, бо ризикнула народити від нього хлопця, тож сподівалася Тарас не тільки помирить їх, а й змусить Залусківського поділитися багатством, впливом. Залусківський і тут поламав Тамарчині плани: навідріз відмовлявся визнавати Тараса.
Брешеш, жінко! З якого доброго дива він мій? одне на язиці.
Тамара не здалася.
Нічого Трохи потерплю! заспокоювала себе. Тарас виросте, стане таким же хватким до бізнесу, як і Залусківський. Іван побачить хлопець весь у нього, сам прибіжить! Сам признається синові: я твій тато. А як інакше? Вже старий! Та сам-один! Жінка померла, поряд нікого! А у немочі кожному хочеться поряд живу душу мати. І от тоді я йому такий рахунок виставлю за кожен день усіх цих років заплатить, падло!
Тарас геть не допомагав матері розкуркулити Залусківського. Таким відчайдушним шибеником ріс самі проблеми від нього. Всюди свого носа устромить! То двох сусідських курок «поженив»: привязав їм до хвостів порожні бляшанки з камінцями всередині бігали селом, як навіжені, бляшанками дзеленьчали, хоч вуха затуляй. У шість років спробував сигарету підпалити, а підпалив сарай за хатою. Навіть коли Шанівка ледь не збожеволіла від жаху після загибелі Сашка і скалічення Тамарчиного старшого сина Сергія, малий відзначився.
Катька бля! Катька бля! горлав на всю вулицю, поки Тамарчин чоловік Федір Гордієнко його у хаті не зачинив.
Ану, ділом займися, бо як вріжу по сраці, тиждень сісти не зможеш! пригрозив.
Слова батька дивним чином трансформувалися у голові малого. Коли у школі діти почали перешіптуватися і казати, що Тарасова мамка шльондра, а тато Федір хлопцеві і не батько зовсім, бо мамка Тараса бозна від кого народила, на слова часу не витрачав. Одразу за діло брався: товк сміливцям пики, та так продуктивно, що плітки швидко припинилися, а за Тарасом Гордієнком закріпилася слава ще того зухвальця.
Перший світоглядний конфлікт між сином і матірю стався у 2014-му, коли Тарасові виповнилося шістнадцять років: закінчив девять класів, зазбирався у райцентр.
До сільськогосподарського технікуму вступатиму, сказав батькам. На тракториста-механіка вивчуся. Житиму в гуртожитку.
Тато кивнув: нормально. Мати у крик:
Не пущу! Закінчиш одинадцять класів, в інститут прилаштую. Потім бізнесом займешся. А поки допомагатимеш мені у магазині. Я тобі навіть платитиму!