Кого ти пропонуєш? поцікавився спантеличений цими словами Франц Йосиф.
Я пропоную генерала Віктора Данкля. Як вам відомо, він блискуче виявив себе під Красником, де змусив російську армію відступити до Любліна. Впевнений, він упорається і з цим завданням!
Але ж Данкль польовий генерал і не сильний у плануванні операцій!
І все ж таки він змусив росіян відступити! не поступався Карл. А Демблін нічим не відрізняється від Красника!
Цісар якось по-новому подивився на свого внучатого племінника і зрозумів, що зовсім не знає його.
Карл завжди залишався осторонь усіх важливих подій імперії, і тривалий час навіть не розглядався як кандидатура на спадкоємця, був лише одним із багатьох. Коли ж після того, як один за одним померли ті, що стояли перед ним (зокрема і його батько Отто), Карл став другим після свого дядька Франца Фердинанда. Сараєвське вбивство останнього піднесло Карла на вершину, і він офіційно став спадкоємцем, все ж таки залишаючись у тіні. Напевне, найбільш помітним його вчинком була участь у похороні Франца Фердинанда. Обер-гофмейстер імператорського двору князь Монтенуово, котрий за життя Фердинанда мав із ним конфлікт, зробив усе можливе, щоб принизити покійного. Натякаючи на те, що шлюб спадкоємця та Софії фон Гогенберґ був морганатичний, труна дружини стояла на нижчому постаменті, аніж чоловіка. До того ж не передбачалася присутність членів імператорської родини на похороні. Франц Йосиф памятає, як у цьому ж таки кабінеті новопризначений спадкоємець престолу особисто звернувся до нього з проханням внести зміни у протокол, що цісар і зробив.
Що ж, відзначив про себе цісар, у хлопця є воля і бажання не коритися так званим авторитетам. З нього будуть люди, якщо все закінчиться так, як хочемо ми.
Чому я викликав тебе, озвався цісар. Хочу, щоб віднині ти представляв мене на всіх інспекціях та поїздках чи то на фронт, чи деінде. Я ось ніяк не можу добитися від мого начальника штабу пояснень, чому практично зовсім не задіяний у війні морський флот? Тому твоє перше завдання, Карле: поїхати в Пулу і розвідати дійсний стан справ.
(Франц Йосиф мав на увазі одну з двох військових баз імперії. Друга була у Трієсті.)
Гросс-адмірал Хаус, мені думається, щось недоговорює. Зясуй що й до чого. А після Пули я хочу, щоб ти відразу переключився на Галіцію. Чи можливо її повернути?
Так, Ваша величносте! з готовністю відповів Карл. Але мені хотілося б отримати під своє командування якийсь полк чи корпус.
На все свій час! невизначено відповів Франц Йосиф. А генерала фон Гетцендорфа я сповіщу сам!
Карл зрозумів, що аудієнція завершилася, тому підвівся з крісла.
Приходь сюди частіше, сказав на прощання цісар. Я дам розпорядження пропускати тебе без затримки.
Дякую, Ваша величносте! На добраніч! відкланявся Карл, розуміючи, що розпорядок дня для цісаря святе!
Спадкоємець престолу, як і вся імперія, знали, що цісар Франц Йосиф І рано лягає і дуже рано прокидається, але тільки найближча прислуга була утаємничена у тому, що улюбленець «любих народів» ось уже декілька років страждає на безсоння. Іноді йому вдається заснути лише близько третьої години, зате рівно о четвертій він обовязково на ногах. Війна остаточно зламала його денний розпорядок, який навіть почали наслідувати цілі народи, як от чехи.
На старість Франц Йосиф став самотнім. Напевне, це доля всіх великих правителів: бути піком у горах, а найвища вершина передбачає самотність. Ще далекого 1867 року в Мексиці республіканці розстріляли брата Максиміліана, свого імператора. Відтоді цісар жодного разу не прийняв мексиканських послів. Інший брат Карл Людвіґ помер 1896 року, подорожуючи святими місцями; єдиний син, сподівання на продовження роду, Рудольф застрелився, перед тим убивши свою коханку, на шлюб із якою він, Франц Йосиф, не давав згоди і, чесно кажучи, не дав би й зараз. Якийсь божевільний італієць убив його кохану Єлизавету, Сісі. Й от у червні інший божевільний, Гаврило Принцип, застрелив Франца Фердинанда.
Так цісар Австро-Угорщини став самотнім. І тільки з Карлом він відчував бажання жити і правити далі, з Карлом і його маленьким сином Отто. Хлопчик любив його не тому, що це цісар. Отто любив його як діда, в якого можна посидіти на колінах, побавитись яскравими орденами і не дістати за це прочухана.
Несподівано для себе Франц Йосиф заснув.