Дописавши, вона втомлено і трохи зневажливо, майже іронічно, поклала на стіл олівець і, навіть не поглянувши на написане, пішла до сімейного вогнища. Роботи, як завжди, в неї вистачало.
Нещодавно Наталя Петрівна повернулась з Академмістечка. Там вона співала пісень Едіт Піаф і захоплено декламувала її вірші. Жила. Існувала. А втім, все як завжди А потім всі гроші, зібрані за концерт, передала в Фонд Миру. Її чоловік, Сергій Володимирович, як завжди був не дуже радий поверненню дружини. Хорохорився, усміхався награно, але нудився, зітхав і ледь стримував своє роздратування. «Нова коханка, подумки констатувала Наталя Петрівна. Все як завжди». І за сим їй стало навіть шкода. Шкода його, такого нещасного, невдоволеного. Але не себе. Бо напровесні вже треба було висаджувати петрушку і редиску. Та й вулик потребував особливого нагляду. Життя тривало.
Наталі Петрівні ще вдавалось себе примусити функціонувати між Москвою і Ніколіною Горою. Ще вести світське життя. Статус вимагав. Статус Михалкова. Хоча вона знала, ще кілька років і ніхто і ніщо не втримає її в задушливих обіймах Білокамяної. Її, онучку спадкового донського козака, що звикла до сибірських просторів. Її, вільну зсередини Та й сини. Сини вже стали дорослими і її не потребують як раніше
* * *Двадцятидевятирічний Андрон з літа шістдесят першого вдома бував лише наїздами. Активно велися зйомки «Іванового дитинства», сценарій котрого написав разом з братом. Увесь час пропадав зі знімальною групою. А коли й приїжджав обійняти матір, то всі їхні розмови велися про цей фільм. Тому Кончаловська вже знала, що романтична поїздка Андрона з Ай-Петрі до Ялти з першою дружиною Іриною, коли у вантажівки відмовили гальма, однак закохані навіть цього не помітили, любуючись в кузові, увійшла до цього фільму. І та сцена з хлопчиком і дівчинкою в кузові, вщент наповненому яблуками, то його оммаж першому коханню і вже колишній дружині Хіба що без відмови гальм, як то вийшло між вісімнадцятирічним студентом ВГІКу Андроном і ще більш юною балериною. Що ж Вони залишились друзями. Ірина навіть разом з ним знялась в «Івановому дитинстві». А відтак, хоча через Андрона і не стала примою балету, увійшла в історію зафільмованою матірю юного розвідника Івана Бондарева.
З Іриною в Наталі чудові стосунки. Вона завжди підтримувала і підтримуватиме синів. І будь-яке їхнє рішення знаходить відгук в її материнському серці, як і має бути.
І саме з матірю, а не Михалковим, Андрон на кухні їхнього будинку на Ніколіній Горі однієї літньої ночі радився щодо цього фільму.
Мамо, я не знаю, чи це взагалі гарна ідея, братися за цей недоробок після директиви гендиректора «Мосфільму». Він там так і зазначив, її в кулуарах цитують на память, як вирок: «Всі подальші роботи по фільму припинити в звязку з тим, що матеріали, відзняті в експедиції, визнано незадовільними, а їхнє подальше використання неможливим». Абалов[21] ходить по коридорам студії, як побитий собака. Його усунено з усіх проєктів. А мене тепер, як підставного, кинули на цей сценарій. Це ж перший мій фільм!.. А я ж не зможу ну, не зможу в угоду лінії партії зробити оптимістичний фінал. Я так само буду гнути лінію
Андроне, перебила сина Кончаловська. роби так фільм, як тобі підказує серце. Не зважай. Якщо і твій заріжуть не біда. Головне ніколи не зраджуй собі, своєму серцю.
Це не про мене, підтвердив молодий режисер.
Отож. А батько підключиться якщо що, хитро посміхнулась мама. Тобі ще пирога покласти? Гарний вдався з ріпчастою ялтинською Мясо таке солоденьке Тобі подобається, синку?
Мамо Твої пироги з печі то витвір мистецтва! Куди так гравюрам Дюрера до них! Андрон смачно вкусив паруюче тісто мясного маминого шедевру і від задоволення примружився. О, до речі, я їх хочу використати в фільмі.
Мої пироги? не зрозуміла тоді Кончаловська.
Та нє. Гравюри Дюрера. Як протиставлення фашизму і невігластва і величної старогерманської культури. Розумієш? Адже не можна нівелювати того факту, що Германія це не лише нацизм.
В такому разі тобі точно знадобиться допомога батька, розсміялась Кончаловська. Бо зарублять, синку, тебе, як і твого попередника.
Ні, ну чому? не здавався Андрон. Адже Папава написав сценарій з оптимістичним фіналом. В дусі часу.
В угоду лінії підморгнула мама.