Рассохо, на відміну від інших штабних, йому подобався. Перший замкомандуючого Північним флотом був різким і напористим, мав рівну поставу і був відомим фахівцем з океанографії та гідрографії. Рассохо не був підводником, але встиг покомандувати багатьма надводними кораблями і був відомим фахівцем з корабельної артилерії. А ще мав репутацію нестандартного прихильника багатьох цікавих флотських починань: якщо на флоті зявлялася якась нова і передова ідея, то зазвичай за нею стояв Рассохо. Він прославився тим, що організовував і керував проведенням перших морських караванів через кригу, що закривала підходи до північних володінь СРСР, з Мурманська в Тихий океан. Такі каравани були надзвичайно ризикованою справою, і з появою атомних криголамів Рассохо став першопрохідцем в проводці караванів торгових суден і військових кораблів, включаючи підводні човни, з Північного флоту на Тихоокеанський. А ще він писав вірші і навіть двічі був лауреатом Державної премії СРСР за свої книжки. «Цікаво, а я б міг присвятити Фаїні вірша?» подумав «морський вовк», його думки наразі зводилися до одного свого кохання, коли в двері його квартири тихо постукали.
Михайло Сергійович ненадовго відволікся від обєкту своїх почуттів. Іванич стояв в дверному отворі з тонкою сірою текою в руках. «На Фаїну», зрозумів Михайло.
Заходьте, Івановичу, ґречно запросив кап-три сонного помічника коменданта.
Ні. Давайте вже завтра ви мені поясните, навіщо вам здалась справа цієї благонадійної і нічим особливим не примітної журналістки. Вона абсолютно надійна, хіба ви не розумієте? Чи ця підозрілість викликана особистим інтересом?
Ну ось ви й самі дали відповідь на своє запитання, підтвердив Михайло Сергійович.
Іванич, котрий зазвичай не виказував емоцій, злегка підняв брови, однак капітан зауважив цей легкий порух.
Не спостерігав раніше за тобою такої гарячковості. Взагалі такого Іванич не міг підібрати слово.
Я й сам не спостерігав за собою такого, роздратовано від власних же емоцій і тому сухо зауважив капітан.
Ладно, тримай, Іванич тицьнув до рук кап-три тонку сіру картонну теку. Сам був колись таким. Ще з першою дружиною
Щиро дякую. Там же нема нічого такого?..
Абсолютна нецікава біографія, запевнив помічник коменданта і втомлено знизав плечима. Та й вона старша за тебе на два роки. Це так, для загальної інформації.
Буває, усміхнувся капітан і хотів додати: А твоїй дружині скільки років? Однак вчасно прикусив язика.
Що ж, ну якщо так сонний Іванич знову знизав плечима і повернувся до виходу. Потім таки не витримав: Нє, ти серйозно? Аж настільки?
До баротравм.
* * *Михайло розпрощався з товаришем, потім сів на дивані і з хвилюванням почав роздивлятись чорно-білу світлину журналістки, котру було зроблено на пропуск до бази. Її портрет. З того на капітана в упор дивились добрі променисті очі, а вперті вилиці і трохи набурмосені брови вказували на надійність і чесність. «Я буду захищати тебе», раптом промайнуло в голові Михайла і він вперто стис зі щелепи. Потім розкрив сірий папірець, помережаний друкарським чорнилом.
Дата народження 5 липня 1922 року. Київ. Закінчила київський університет імені Шевченка екстерном в 1950 році. «Чому так пізно? А, ну да Війна» Ніколи не була одружена. «Хм, ніколи?..» Батьки померли. Живе з котом. Статті Багато статей. «Купається в роботі і нею ж закусує на десерт. Будемо ламати згубні звички», рішуче подумав кап-три. Не палить, не пє. За кордон не виїжджала. «Сухо, коротко, по ділу. Мені підходить, констатував кап-три. То значить, кажеш, з чоловіком по телефону будеш теревенити всю ніч, моя дівчинко?». Михайло підійшов до вікна і подивився на освітлене готельне вікно. В ньому на підвіконні сиділа тонка поетична жіноча фігура і заплетала собі косу, немов Альонушка з картини Васнєцова в Третьяковці.
Михайло гарячково потер вилиці: «Піти до неї? Привітати із запізненням, адже тиждень тому було Восьме березня. Точно! З цукерками і травяною настоянкою і зізнатись, що я її кохаю. Ні, з цукерками і коньяком. Який ідіот тащить коханій травяну настоянку, вона ж не Іванич? Хоча ні Я ж читав ОС[17], вона не вживає. Та й як я отак завалюсь до неї зі своїми почуттями? Дурень. Повний телепень»
Він ще кілька разів пройшовся туди-сюди по вітальні своєї квартири офіцерського ДОСу і вирішив натомість піти в кают-компанію порадитись з жінкою, котру до сьогодні вважав своїм єдиним коханням на все життя.