Перед ними розступилася портова варта, Іріс не встигла й слова мовити.
Я так мріяв показати вам місто одразу після прибуття, торохтів на ходу Алекс. Відроджена імперська столиця, я клянусь, вона підкорить ваше серце! На жаль, сьогодні немає часу для екскурсій А ось і наш екіпаж! Гей хутко вантажте валізи!
Кілька секунд й Іріс виявила себе у глибині прохолодного просторого екіпажа. Алекс сів навпроти, всміхаючись і бурмочучи водночас:
Пароплав запізнився на одинадцять годин, це неподобство! Капітана чекає розгляд, можливо, це і зовсім був його останній рейс! Ви втомилися
Капітан не винен, сказала Іріс. Нас затримували при вході в порти.
Ах, зрозуміло, пароплави, приписані до Камяного Лісу, вічно дратують континентальних щурів, Алекс усміхнувся ширше. На континенті воліли б, аби імперія впала, а ми здичавіли. Вони хотіли б, аби на місці нашої столиці залишилася купа каміння, а тим часом подивіться!
Він відсмикнув штору. Екіпаж їхав вузькою вулицею, як дном ущелини. Будинки з різьбленого каменю діставали до неба білі, палеві, зелено-бежеві. Пахло морем і лісом. Стовбури величезних сосон виступали просто з каменю, палісадники зеленіли на балконах і галереях, струмки текли мармуровими й мідними жолобами.
Іріс на секунду забула, що у неї болить голова.
Цьому місту тисячі років! урочисто проголосив Алекс. І воно простоїть іще стільки ж! Ніякий бунт, ніяка війна не завадить нашому процвітанню. Темні роки закінчились. Імперія відроджується, єдина і могутня як ніколи!
Екіпаж звернув на іншу вулицю, ширшу, торгову. За склом вітрин блищало дорогоцінне каміння. На гранях дробилося світло. Найяскравіші іскри змусили Іріс примружитись.
Легендарний ювелірний квартал, натхненно вів далі Алекс. Дивіться і розкажіть потім на континенті. Камінь, оброблений нашими майстрами, не сплутати ні з яким іншим. Єдиний погляд, і ви скажете: так, це діаманти з Камяного Лісу Яким прикрасам ви віддаєте перевагу?
Я не ношу прикрас.
Ох ні, він злякано замахав руками. Ви просто не приміряли справжніх камінчиків. Один погляд, і ви не захочете звідси йти, я обіцяю!
Екіпаж знову звернув. Стук коліс змінився, став тихішим на широкій площі з помостом. Повз вікна проплив закопчений мідний казан в людський зріст заввишки. Алекс із усмішкою засунув штору.
Тут уже курно, сказав вибачливо. На площі правосуддя в будні торгують рибою ринок для бідняків. Але навіть бідняки в Камяному Лісі Що з вами?
Це і є казан для страт?
Вона закашлялася, намагаючись очистити горло. Алекс підніс руки, ніби відгороджуючись од її слів:
Усього лише традиція! Ця штука просто тут стоїть, її давно не застосовують! Але навіть у найтемніші часи, знаєте, тільки найстрашніший злочин державна зрада, замах на життя імператора Ох, що ж я, я ж мав передати вам
Він вийняв із кишені й простягнув їй білий конверт із золотим тисненням. Іріс кілька секунд дивилася на конверт, намагаючись зрозуміти, що з ним робити, поки Алекс не допоміг їй і не зламав печатку. Всередині було запрошення, виписане ідеальним писарським почерком: пані Іріс Май бажали бачити на прийомі лорда-регента в його особистій резиденції сьогодні о сьомій вечора. Час Кота.
Зараз ми поселимо вас в апартаменти просто в палаці, з краєвидом на море, торохтів Алекс. У вас буде півгодини, щоб опорядитися після дороги Будь ласка, зверніть увагу: на прийомах лорда-регента завжди буває тепло, навіть жарко. Вдягайтеся легко, як на прогулянку в літній полудень. Допускаються відкриті плечі. Ще одне прохання не використовуйте парфуми. На прийомах це не прийнято.
Іріс торкнулася долонею скроні:
Пане Алексе. По правді сказати, я почуваюся розбитою і зовсім хворою.
Вам не доведеться виступати, це не концерт! Це прийом! Ви відпочиватимете, розважатиметеся і
І мрію тільки про ліжко. Можливо, лорд-регент прийме мої вибачення
Вона замовкла, побачивши, як невловно змінилось обличчя її провідника.
Пані Айріс, сказав він мяко. Це Камяний Ліс. Від запрошень лорда-регента не відмовляються. Якщо ви хворі, я пришлю лікаря. Але рівно о пів на сьому ви мусите бути готові, я прийду за вами й особисто супроводжу до резиденції.
За вікном пливла назустріч нова вулиця камяні фасади з білого і червоного мармуру, дерева та квіти, тріскучі водоспади, струмки, що біжали камяними руслами. Це Камяний Ліс, відсторонено подумала Іріс. Ти мала рацію, сестричко, відраджуючи мене від цієї поїздки.