Від народження Ізабелла мала ваду: одна ніжка трохи коротша за другу. Саме тому її мати ридала, бо думала, що не вмовить герцога забути про абатство Фонтенвро та дати доньці посаг. Проте герцог, що у шлюбі мав лише двох доньок, старша з яких померла немовлям, вважав, що від заміжжя більше користі для родини. Із часом Ізабелла навчилася ходити так звільна і стала така вправна у танцях, що здавалось, ніби вона не йде по землі, а ковзає по льоду чи танцює. Вдачу ж Ізабелла мала вибухову, як ії брат, до того ж, попри юні літа, невластиві жіноцтву амбіції. Тому і герцог, і граф де Вертю хотіли видати її заміж якнайшвидше, коли вже того хотів батько.
Жінки рідко наважувалися йти наперекір волі родини чи опікунів. Зазвичай те коштувало їм втрати репутації. Щойно свавільна кузина герцога Бургундського, Жаклін Баварська, почала діяти на власний розсуд та покинула чоловіка, як одразу ж почалися плітки, що вона геть не чеснотна жінка. Ізабелла добре знала, що брати радше сховають її у монастирі назавжди, ніж приймуть бодай найменший ризик для честі родини. І Вандомам вона, як кістка в горлі: вдова без дитини, віддати її заміж лише витратитись на посаг.
«Коли б я була вільна чинити так, як хочу думала Ізабелла, я б повернулася до двору королеви чи бодай до Ла-Ферте, де була б сама собі господинею». Навіть сільське життя у провінційному маленькому замку серед сусідів-сеньйорів, що вихованням мало відрізнялися від своїх віланів, видавалось їй кращим за камяний колодязь монастиря. Будь-яке життя поза абатством принаймні дарувало ймовірність зустрітись із Вандомом. Із непоборною впертістю Ізабелла воліла не перейматись тим, що Вандом одружений чоловік, її дівер, навіть думати про нього гріх. Бо брат чоловіка це твій брат, а звязок із ним кровозмішання та гріх. Незважаючи на заручини три роки тому, на усі ті цілунки та присяги. «Він розлучиться. Навіть королі розлучалися, марно тішила себе Ізабелла: монсеньйор мені присягнув, що він мій. А я його. Хіба можу я сумніватися в його словах?» Церква дозволяла розлучення лише у разі незреалізованості, відсутності тілесної консумації, навіть подружня зрада та відсутність дітей не були достатніми причинами для розірвання шлюбу. Чи варто сподіватись, що за півтора року після вінчання Рауль жодного разу не мав спільного ложа із дружиною? У глибині душі Ізабелла розуміла, що такий плин подій малоймовірний, та це було єдине можливе виправдовування її марень про Вандома, тому вона чіплялася за нього як потопельник за соломинку.
Ще коли був живий Анрі де Вандом, а Ізабелла була фрейліною при дворі королеви, геть не тямлячи себе від закоханості й не маючи сил опанувати власні почуття, бо щодня змушена була зустрічатись із Раулем на зібраннях двору, вона пішла до міської відьми. Тієї самої, яку не можна було відвідувати дамам королеви під страхом бути відісланою з двору додому.
Чого ж ви хочете? хитрувато усміхнулась відьма, уважно роздивляючись даму в масці.
Така тонка, така тендітна, років пятнадцять, не більше, сукня темно-синя з червоним опояском та манжетами. Напевно, фрейліна королеви
Приворотного зілля? Чи плід струїти?
Приворотного зілля
Навіщо вам, такій молодій та гарній приворотне зілля? Чоловіки, мабуть, божеволіють, коли ви проходите поруч Хіба у вас обличчя зіпсоване віспою?
Я хочу, щоб він хотів лише мене, щоб на інших жінок навіть не глянув. Щоб тільки мене шукав. І щоб спокою йому без мене не було А від самого погляду на дружину вивертало шлунок.
То, може, простіше дружину струїти?
Очі Ізабелли заперечливо блиснули.
Чи маєте якусь річ, що йому належить?
Ізабелла простягла срібний медальйон, щоб, як релікварій, ховав пасмо темного волосся. Відьма хитнула головою, вихопила зі схованки вміст та спалила у глиняному горщику. Потім довго щось розглядала на дні, піднісши тонку свічку.
Приворотне зілля тут не зарадить. Він і так себе втратив у коханні до вас. Коли хочете, щоб не було йому спокою з іншою, то візьміть шмат тканини з вашої нижньої сорочки, що торкається тіла, та шматок його сорочки. Зшийте ті два клапті один до одного проти ночі у повню. Одночасно двома нитками в одній голці червоною та синьою. Червона кохання, синя вірність. Потім три дні та три ночі носіть при собі. Біля серця, якщо хочете кохання куртуазного, або на лоні, якщо хочете кохання плотського. Коли в ті дні піде кров, то це навіть краще. На четвертий день спаліть це на свічці з білого воску з церковних недогарків. Я дам. Так само кохання опалить його. І не буде йому ані перепочинку, ані спокою, поки він із вами не буде. А душі ваші і так навіки поєднані.