Рауль де Вандом просить вашу величність прийняти його
Вандом? Хіба ж він не під Шуазі? Я хочу бачити його негайно!
Дофін сів у крісло під високим блакитним балдахіном, а мадам де Жуаєз без прямого наказу не наважилася вийти, так і залишившись біля вікна. Аж завмерла, погляд на підлозі, руки зчеплені. Безперечно, жінці тут не місце. Вона це шкірою відчула
Сірий, як привид, Рауль зайшов і напружено впав на одне коліно. Вигляд він мав кепський: три дні верхи без перепочинку, у тому одязі, що його полонили. Брудний, як чорт, у голові паморочиться від голоду, спраги та втрати крові, на руках синці від мотузок, на обличчі запалені рани.
Вандоме! скрикнув дофін. Він ніяк не очікував побачити товариша своїх розваг у такому вигляді, наче він щойно прискакав із поля бою.
При дворі молодий Вандом мав репутацію чепуруна, що опікується своїм зовнішнім виглядом, дбає про вбрання та поєднання кольорів. Зявитися перед очима його високості у такому жахливому вигляді без істотної причини таке було годі й уявити!
Ваша високосте, я привіз кепські новини. Пробачте мені Три дні тому герцог Бедфорд узяв штурмом ваш славетний замок Шуазі.
Що?! з обличчя дофіна зникли усі сліди любовного нетерпіння, з яким він щойно цілував руки мадам де Жуаєз.
Шарль майже вистрибнув з крісла й схопив Вандома за плечі, змушуючи підвестися. Аж тут принц зауважив, що сорочка Рауля червона від крові, і він ледве тримається на ногах.
Увесь гарнізон англійці повісили на стінах, утікачів утопили у замковому рові
Повісили маркіза де Гаре, дворянина? Ви певні?
То все відбулося на моїх очах, ваша високосте. Потім Шуазі віддали на розграбунок та спалили. Мені ж наказано передати вам слова короля Англії: «Так буде з кожним французьким замком, що насмілиться чинити спротив».
Як вам вдалося врятуватись?
Я здався лорду Монтгомері, ваша високосте, і він дав слово зберегти моє життя, бо ми схрестили зброю під час останнього штурму. До Різдва я маю сплатити викуп або ж прибути до Парижа на волю лорда Монтгомері.
Я вдячний Пресвятій Діві за ваш порятунок! І цьому надто чеснотному, як на англійця, лорду! Але вас поранено, я негайно накажу моєму лікарю, метру Садару, оглянути вас.
Ваша високосте, мої рани стерпні. Я був би надзвичайно вдячний за великий келих гіпокраса та ліжко. Я хочу завтра бути в Ла Шапель-Вандомуаз.
Але ж це непроста дорога для пораненого!
Рауль лише вклонився у відповідь. Виходячи, він майже зіштовхнувся у дверях із королевою Йоландою, яка мала звичку заходити у кабінет зятя без супроводу пажа чи попередньої доповіді. Упізнавши її величність, Вандом через силу вклонився, проте через різке запаморочення мусив зіпертися рукою об стіну. Королева навіть й оком не повела.
Помітивши зніяковілу мадам де Жуаєз, королева ледь помітним порухом пальця у чорній рукавичці наказала їй забиратися геть. Зніяковіла Жанна, схилившись у низькому реверансі, поквапилась зникнути, вона аж ніяк не хотіла мати стосунок до справ політичних, воєнних чи державних.
Мадам, моя матінко, звернувся до королеви дофін, коли вони лишились наодинці. Англійці захопили Шуазі й стратили весь гарнізон.
Сумні новини сьогодні, ваша високосте. А я йшла вам повідомити, що вчора бургундці взяли Сен-Дізьє. Я щойно отримала звістку з двору королеви Ізабо.
У вас досі є вірні люди при дворі моєї матері, мадам?
Так, і, сподіваюсь, надалі будуть. Так само як і при особах герцогів Бургундського та Бретонського.
Як довго не було у нас великої перемоги Від Великодня минулого року. Відтоді, як наше славне лицарство розгромило годемів під Боже, коли конетабль Бюшан надіслав мені штандарт цього безбожника Кларенса А з літа так і не відбили Сен-Рікє та Пон-де-Ремі у клятих бургундців. Як тут не сумніватися в тому, що наше діло праве?
Мій сину, закликаю вас ніколи не висловлювати ці сумніви вголос. Ваші прихильники потребують вашої впевненості та твердості. Ви син короля Франції, вашого батька. Ви не мусите вклонятися англійцю. Ви не мусите вклонятися бургундцю. Це ви їхній сюзерен.
Дофін стиснув кулаки й підійшов до вікна, над містом висіли важкі грозові хмари. Королева злегка хитнула головою: скільки ж зусиль треба докласти, аби цей дітвак став справжнім володарем і спромігся вести військо у бій? Чи стане в неї сил та часу? Вона має придумати, як тримати при дворі усіх прихильників дофіна, молодих шибайголів, чиї батьки загинули під Азенкуром, а усіх знатних дам та багатих спадкоємиць зробити придворними своєї доньки, майбутньої королеви.