Ми подумаємо про це Прохання. Чого ще хоче ваш герцог? промовив король, зіпершись обличчям на стиснуті долоні рук.
Щоби ваші брати, ваша величносте, якщо на те буде ваша воля, звичайно, квапливо додав Ролен, продовжуючи гру у покірного прохача, одружились із незаміжніми сестрами герцога.
А скільки ж у герцога сестер, месіре Ролен?
Три, ваша величносте. Мадам Маргарита, вдова дофіна Луї. Дамуазель Анна пятнадцяти років та дамуазель Аньєс дванадцяти років. За кожною монсеньйор герцог дасть гідний посаг. А мадам Маргарита, як старша сестра, до того ж спадкоємиця герцога, позаяк у його високості досі немає законного сина. Інші сестри вже заміжні.
А скільки років мадам Маргариті?
Безперечно, з усього виводку бургундських дівок Маргарита була найцікавішою для шлюбу. Проте канцлер недарма не назвав віку Маргарити, сподіваючись титулами та посагом уникнути цієї дражливої теми.
Двадцять шість, ваша величносте
Гм, не юна діва, звичайно, однак ще може народити синів. Вона може із чоловіком успадкувати всі бургундські володіння, дбайливо зібрані докупи двома попередніми герцогами. Хто ж тут зважатиме на її вік, зовнішність чи вдачу? З королівських братів одружений був лише Кларенс із жінкою, старшою за себе, в якої було шестеро дітей від першого шлюбу. Кларенс без вагань узяв політичний шлюб, який сім років тому був потрібен його батькові. Попри вигадливі ревнощі дружини та уїдливе бажання знати все про кожен рух чоловіка, Кларенс продовжував поводитись так, наче досі був вільний: звертав увагу на кожну привабливу жінку й тримав у своєму домі своїх позашлюбних дітей. Бедфорд колись замолоду, зневажаючи заборону батька-короля, таємно одружився зі шляхетною леді, яка народила йому багато дітей. Та коли король дізнався, він оголосив той шлюб незаконним, а дітей бастардами. А сам тоді ще юний принц отримав від батька добрячого прочухана. Леді померла за рік до того, як сам Генрі став королем і міг визнати шлюб брата й узаконити його нащадків. Нездатність Бедфорда, тоді ще занадто молодого та недосвідченого, протистояти волі батька дорого коштувала. Його син Річард, якого він любив безмірно, хоч і виховувався як принц і був джурою у почті Кларенса, ніколи не зможе успадкувати володіння герцога. Глостер, хоч і мав уже двадцять девять років, досі не був заручений. Тож можна серйозно розглядати можливість союзу із бургундськими сестрами, якщо це принесе вигоду короні.
Месір Ролен зауважив, що його величність уже роздумує над матримоніальними планами, тож він наважився продовжити, бо мав ще одну, вкрай важливу для Філіппа Бургундського вимогу:
І ще мій володар, великий герцог Бургундії, хоче цілковитої підтримки та союзництва вашої величності у питанні правосуддя та справедливості. І якщо до ваших рук або до рук ваших васалів потрапить бодай хтось, хто вбив його батька, хай упокоїть Господь його праведну душу, або той, хто був на мосту Монтеро того проклятого дня, чи той, хто бодай чимось допомагав у вчиненні того жахливого злочину, то мій герцог вимагає, канцлер відважився вжити досить різке слово, аби підкреслити важливість цього пункту угоди, мій герцог вимагає негайної видачі цього зрадника його владі.
Генрі похмуро вислухав Ролена, проте не через гнів на вимоги бургундця, а тому, що почав складати подумки непросту мозаїку ймовірних шлюбів та їхні наслідки. Вимагають видати злочинців? Ця вимога хвилювала його величність найменше. Він справедливий король. Чинити правосуддя його прямий обовязок. Попри власну прямоту та звичку швидко ухвалювати рішення, король знав, що надто кваплива відповідь дозволить бургундським посланцям висунути ще більше вимог, які вони тримали за пазухою. Тому він промовив:
Ми дамо вам відповідь завтра до вечірньої меси, месіре. Наразі можете відпочити, вас проведуть у підготовлені покої. А я мушу обговорити із братами та радою ваші пропозиції.
Ніколя Ролен тричі низько та запопадливо вклонився, намагаючись помякшити ті різкі слова, які за наказом свого пана та задля інтересів Бургундії мусив промовити. Король махнув рукою, даючи знак мовчазному пажу відчинити двері. Канцлер позадкував обличчям до короля, як того вимагали звичаї у присутності монаршої особи.
Лише коли паж вийшов із покою, а двері зачинилися з того боку, король звернувся до братів просто, як було властиво їх спілкуванню без свідків: