Коли Василь Мефодійович скінчив доповідь, якраз і скінчився такий довгий танець. Одначе даму, вочевидь, така відповідь не влаштувала, бо вона гарячкувато вхопила руку Василя Мефодійовича у свої дві, щоб не дати йому втекти. А потім продовжила:
О! Який ти, виявляється, брехун! Не памятаєш своєї першої коханої, що чекала тебе три роки з армії і не з ким не знайомилась? Бо любила тебе ы весь час отримувала від тебе листи. А коли нарешті ти повернувся, я вже була вагітною від тебе, бо ти, мабуть, не памятаєш, як приїжджав у відпустку! То ж ти, негіднику, побачивши мене у такому становищі, злякався та й покинув мене! Ось тоді я і вийшла заміж за іншого хлопця! А синок то мій все ж від тебе, любий! Так що, Васю, сплати мені, будь ласка, зараз аліменти, яких ти тоді уникнув вчасно! і вона пильно подивилась на Василя Мефодійовича, не відпускаючи його руки. Останній же, відчуваючи, що майже потрапив у халепу, напружено міркував собі, як позбавитись терміново цієї екзальтованої супутниці: