Думки його були не думки, а картинки. Він бачив обличчя Арунаса як він тепер? Що відчуває, дізнавшись, що удача в останню мить відвернулася?
Треба буде розшукати його і взяти до себе радником? Багато ж коваль нарадить. Полководцем? Але ж він, крім дубини, і зброї в руках не тримав Він злиться на Юстина, він заздрить Юстину, не треба його розшукувати, нехай собі працює у своїй кузні
Під зімкнутими Юстиновими повіками висвічувались і знову губились у темряві фонтан із золотими рибками, обличчя діда, коли дід дізнається, що Юстин князь, обличчя Аніти, коли ось тут, у цій кімнаті, він обійме її на цих ось перинах
І він обіймав пухову подушку, тонув у ній обличчям, бурмотів щось нерозбірливо навіть для самого себе, качався в ліжку і розумів, що треба спати, треба гідно пережити цю ніч, адже завтра церемонія, завтра Звор опустить вінець на його голову і перед усією країною визнає законним спадкоємцем Червонобрового, князем
Йому здалося чи полумя нічних світильників справді захиталось? І звідкись потягнуло раптом холодом, ніби відчинили ляду в глибокий льох?
Він сів на ліжку. Йому привидівся Арунас, який прокрався в княжі покої через потайні двері з сокирою.
Хто тут?!
Я.
Ні, це не був Арунас. Юстин із жаху закрутив головою; в кутку спальні стояла висока фігура, і напівтемрява поруч згущувалася, перетворюючись на темряву.
Це я, пане майбутній князю, у голосі Господаря Колодязів була насмішка. Не лякайся. Я тут за договором зі Звором.
Нам можна одружитись?! Юстин спустив із ліжка босі ноги. Нам можна? Адже тепер я князь Аніта
Ти ще не князь, Ос вільно чи мимоволі повторив слова Вухатого. Будеш князем завтра Але спершу я ввійду в твою душу і залишу там червоний шовковий прапорець. Звор заплатив мені не грошима, звичайно
Аніта Що?!
Це умова твого князювання. Прапорець у твоїй душі буде невідчутний для тебе, однак ти ніколи не зможеш учинити або помислити проти волі Вухатого. Ти був червяком, він зробив тебе князем адже він може розраховувати хоча б на вірність, чи не так?
Юстин сидів, не торкаючись ступнями ворсистого килима. Тонка нічна сорочка повільно прилипала, приклеювалася до холодної мокрої спини.
Стривайте, сказав він пошепки. Але я ж і так буду вірний Вухатому У мене і в думках не було зрадити його!
Зараз ти молодий, заперечив Господар Колодязів, роблячи крок уперед, пливучи крізь хиткий простір, ніби крапля олії поверхнею води. Нині ти наївний Твої клятви легкі і легко забуваються. Прапорець вічний Тобі доведеться деякий час дивитися мені у вічі.
Я мушу впустити вас у свою душу? із жахом запитав Юстин.
Тобі нічого боятись. Я тільки залишу там червоний шовковий прапорець. Непомітний, розміром з горіхову шкаралупу. І ти не змінишся ні на волосок, ти залишишся собою.
Я не впущу вас, сказав Юстин, відсуваючись назад.
Але ж ти хочеш бути князем?
Але я і так вірний Звору! Він нічого не говорив про
Звор дуже мало говорить, набагато більше робить. Ти хочеш бути князем?
Хочу!
Тоді ти мусиш прийняти прапорець.
Зробилося тихо. Вогники в нічних лампах ледь жевріли.
А якщо я не прийму? пошепки запитав Юстин. Темна фігура похитнулася:
Тоді я піду Князем стане інший юнак. Його імя Арунас, він зараз у вязниці
У вязниці?!
Так. А інші мертві, і ти теж будеш мертвий. Тому що мудрий князь ніколи не залишить живим претендента на трон настільки ж законного, як і він сам
Це неправда!
Ти сам сказав про це Звору. Ти сам зрозумів сенс цього жорстокого, не сперечаюся, вчинку Хто говорив тобі, що бути князем просто?
Ніхто не говорив, сказав Юстин, раптово відчуваючи повний спокій. І порожнечу.
Господар Колодязів знову ступив уперед і одним рухом перемістився через усю кімнату, опинившись просто перед Юстином:
Ти боїшся. Ти злякався. Ти, як дитина, яка вперше побачила лікаря.
Я не боюся, сказав Юстин, розуміючи, що бреше.
Зараз вирішується, бути тобі князем чи червяком. Мертвим червяком. Думай.
Юстин перевів погляд на вікно. За парчевими портьєрами позначились обриси веж на сіріючому небі, потьмяніла зірка, що всю ніч дивилась у вікно.
Трояндовий запах розтанув, змінившись запахом сирості. Мокрого каменю.
Я подумав.