Сурженко Олегівна Маргарита - Вона має таємницю стр 11.

Шрифт
Фон

Але з Ліндою було все інакше. Вона доручила мені чистити картоплю, а сама дивилась телевізор. Вона коментувала новини і говорила, що наша країна котиться до дна. Утім, на її думку, увесь світ котиться на дно, і скоро ми всі помремо. Після картоплі я отримала інше завдання  чистити гриби. Отак я сиділа над сміттєвим відром, нахилившись, чула нарікання Лінди. Мені було нудно, я взяла навушники і стала слухати музику. Так і минуло наше спільне приготування їжі. Поїдали ми наш кулінарний шедевр у повному мовчанні. Вона про щось згадувала, я про щось мріяла, вона тікала від реальності в минуле, а я тікала в майбутнє.

Моє життя стало полягати в очікуванні Ніколаса з відрядження, адже йому я могла розповісти про свої потреби, і кожен раз він допомагав мені, привозив мені крем або парфуми, нормальні людські дівочі труси, які не були схожі на панталони старої бабці або на дитсадкові труси з качечкою, якими мене щедро отоварювала моя прийомна матуся. Ще я отримувала красиві заколки на волосся і сережки. Та й взагалі, Ніколас був моїм дилером краси зі світу далеких країн і аеропортів. Він був моєю надією на прекрасне, на щось мого розміру, на щось, що смачно пахне і що робить мене жіночною. Ще ми кожного разу грали з ним в шахи. Він кожного разу піддавався мені, і я вигравала.

 Тільки в цей раз не піддавайся!  сказала я одного разу і помахала страхітливо пальцем!

 Обіцяю!  посміхнувся він і підморгнув.

 Серйозно! Я в цьому місяці переграла найрозумнішого ботана в нашій групі! Тому тепер я зможу здолати тебе!

 Вірю!

І так я знову виграла.

 Ти ж не піддавався?  вирішила на всякий випадок перевірити я.

 Ні, звичайно!

 Чесно?

 Чесно!

Я заплескала в долоні і поцілувала дядька в щоку. А потім попрямувала на кухню. А Ніколас, потираючи щоку, сказав загадково:

 Ти знаєш, іноді ти виграєш більше, дозволивши виграти твоєму супротивнику.

 Що ти сказав? Так значить, ти все-таки піддавався?

 Ні, звичайно!  засміявся Ніколас.

Я обожнювала його. Його сміх, його мудрість, його подарунки, його добрий погляд, його костюми. Але не любила його валізи. Він постійно їхав. Тому моє життя переважно складалася з дуже складної для мене шкільної програми, занадто нудних для мене шахів, насмішок однокласників, які не хотіли спілкуватися зі мною в мішкуватому светрі і довгій спідниці, називали мене «мауглі» і виштовхували з черзі за їжею в їдальні. І зі спілкування з Ліндою, в якому кожна з нас перебувала десь далеко один від одного в своїй поліпшеній версії реальності.

* * *

Одного разу до нас на шахи прийшов Алекс. Містер-популярність з паралельного класу. Спочатку я розлютилася на те, що він прийшов в нашу зграйку нудних ботанів, я чекала, що він почне глумитися над нами і демонструвати свою перевагу. Він же звик забивати голи, представляючи інтереси всієї школи і зривати овації трибун. Перемагати на Олімпіадах, перемагати на дискотеках, підкочуючи до дівчаток. Яких перемог чекав він тут? Побачивши його в кабінеті, я подумала:

«Хоч би мене не посадили грати з ним»

І тут тренер сказав:

 Кіро, сядь з Алексом. Він сьогодні уперше в нас, але я вже розповів йому всі правила.

Я сіла навпроти цього чужорідного тіла і чекала якихось типових для вищої касти принижень. Давай же, почни розпитувати мене про те, як я жила з мавпами на острові і їла банани. Але Алекс виявився не таким.

 Пробач, я хвилююся Боюся виглядати йолопом, адже зовсім не вмію грати. Навчиш мене?

 Я тут тільки три місяці і теж не експерт.

 Якщо чесно  я нічого не зрозумів з того, що він говорив,  ніяково посміхнувся Алекс, і в нього на щоках зявилися милі ямочки.

Я посміхнулася підбадьорливо.

 Це нічого. Я спочатку відчувала себе жахливо тупою, коли мені пояснювали щось, а я сідала і розуміла, що нічого не второпала.

 О, саме так! У мене було точнісінько таке ж відчуття! Я знаю, шахи  гра інтелектуалів, але моя самооцінка щойно впала до нуля. Тож ти мене навчиш?

 Спробую

Ми потягнулися до шахів, і наші руки торкнулися. Я зніяковіло відвела очі.

 Давай ти білими,  сказала я.

 Тут усього двоє дівчат, чому ти вирішила ходити сюди?

 Це моя прийомна матуся вирішила за мене

 Серйозно? Вона хоче зробити з тебе всесвітньо відому шахістку?

 Навряд. Це щоб уберегти мене від порочного життя, щоб я не ходила на бальні танці

 То вона думає, що там навчаються не бальним танцям, а стриптизу?  підморгнув і засміявся Алекс.

Ваша оценка очень важна

0
Шрифт
Фон

Помогите Вашим друзьям узнать о библиотеке

Скачать книгу

Если нет возможности читать онлайн, скачайте книгу файлом для электронной книжки и читайте офлайн.

fb2.zip txt txt.zip rtf.zip a4.pdf a6.pdf mobi.prc epub ios.epub fb3