Нерідко саме виклики зумовлюють особливості роботи тієї чи іншої організації. Але вони є стимулом для розвитку та вдосконалення.
Окреслимо основні зони впливу неурядових організацій на формування політики в державі.
1. Участь у розробці та впровадженні нормативно-правових, програмних та концептуальних документів ґендерної політики, а також законів та законодавчих актів.
Саме на рівні правотворення виявляється активність жіночих неурядових організацій (висування ініціатив, пропозиції щодо прийняття закону, обговорення його змісту). Вони підживлюють процес новими ідеями, конкретними рішеннями, які узагальнюються, систематизуються відповідними державними органами, а потім формулюються в нормах, які знаходять вираження й закріплення у правових актах. Одним із найбільших досягнень жіночого руху України є внесення до Конституції України статті 24, яку активно лобіювали громадські організації і яка утверджує рівність прав та можливостей жінок і чоловіків.
Законодавче забезпечення ґендерної політики є також дуже важливим. У багатьох ситуаціях ініціатива належить неурядовим жіночим організаціям. У роботі експертних груп, колективів з розробки документів; у проведенні громадських обговорень; у презентаціях та обговореннях проектів документів на конференціях, семінарах, інших заходах, а також через Інтернет; в отриманні та узагальненні пропозицій; у нарадах за участю науковців, фахівців, громадськості, зацікавлених міністерств; у рецензуванні науково-дослідними установами тощо.
Серед прикладів такої роботи варто назвати підготовку та прийняття законів «Про попередження насильства в сімї» (2001 рік), «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» (2005 рік), «Про протидію торгівлі людьми» (2011 рік), «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (2017 рік) та інших, Національної стратегії у сфері прав людини та Плану дій на її виконання (2015 рік), державних програм і планів. ГО «Ла Страда-Україна», Інформаційно-консультаційний жіночий центр, «Ліга захисту прав жінок», Національна рада жінок України, Київський інститут ґендерних досліджень, «Нове життя», «Трудові ініціативи», Український жіночий фонд, Центр «Розвиток демократії», Школа рівних можливостей, Західноукраїнський центр «Жіночі перспективи», «Жіноча громада» та багато інших. Всіх не зможу назвати!
2. Ініціювання та участь у створенні інституційного механізму формування та реалізації ґендерної політики.
Жіночі неурядові організації України відіграють важливу роль і в лобіюванні процесу інституціалізації політики щодо жінок: у створенні Міністерства України у справах сімї та молоді, координаційних та експертних рад, запровадженні посад радників з ґендерних питань, створенні інституту Урядового уповноваженого з питань ґендерної політики тощо.
3. Здійснення моніторингу та громадського контролю за ходом реалізації ґендерної політики.
За роки незалежності апробовано та втілено в життя такі механізми моніторингу й контролю, як підготовка альтернативних та спеціальних доповідей для міжнародних моніторингових органів, парламентські слухання, запровадження парламентсько-громадського контролю, здійснення аналізу окремих напрямів політики тощо. Наприклад, регулярно використовується механізм підготовки альтернативних доповідей про виконання країнами вимог Конвенції ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок та їх представлення на засіданні спеціального комітету ООН. Останнє звітування держави в цьому Комітеті ООН відбувалося в лютому 2017 року за активної участі представниць жіночих організацій.
4. Підтримка звязків з міжнародними організаціями.
Удосконалення наявного механізму захисту прав жінок на міжнародному рівні є дуже корисним для поліпшення ситуації стосовно жінок у конкретних країнах. Для неурядових організацій України важливою в цьому плані є участь у роботі міжнародних організацій, виступи на міжнародних конференціях та зустрічах. Ознайомлення з найкращим закордонним досвідом сприяє активізації діяльності неурядових організацій в Україні та впливає на ефективність розвязання ґендерних проблем.
Жіночі організації України залучені до роботи впливових міжнародних організацій, зокрема, їх представниці виступають як консультанти та експерти в ООН, ЮНІСЕФ, МОМ, МОП, ОБСЄ, Раді Європи та інших, беруть участь у впливових міжнародних заходах.