Стаканчик дати?
Так, мабуть
Тоді з вас тридцять сім ойрів.
О, ні-ні, не треба, поквапливо проговорила Аня й узяла холодну пляшку з пивом.
«Так у світі повелося» і далі буде не пісня «Плачу Єремії», вибачайте, так у світі повелося, що пиво одне з найпоживніших дешевих напоїв. Воно навіть волоссю допомагає рости блискучішим і густішим. Так кажуть. Але, мабуть, задля того його треба не всередину вживати, а застосовувати зовнішньо. Однак Ані було не до блискучого волосся наразі вона знову влаштувалася під своїм деревом-тентом і відкрила пляшку. Колись давно, коли вона поїхала в шкільний табір у Словаччину, вона вперше спробувала пиво. І то було не якесь «Жигулівське», або нудотне «Чернігівське», а справжнє, крафтове, словацьке До речі, тоді вона також його пила не з цікавості чи молодечого протесту потреба примусила. От саме як тепер У таборі дітей майже не годували, а їсти хотілося молодим організмам, ще і як. Навкруги жодної кавярні чи бакалії. Тільки супермаркет із чипсами, що тільки й називався супермаркетом, і нічний паб. Словацький сільський паб із крафтовим пивом Шикарно. Однак Аня тоді встигла зацінити не так інтерєр із правильними деревяними лавами й столами, чи різноманіття запропонованого пива, як саму поживність. Вона навіть не памятала, аби була пяна. Дорогою до пива вночі треба було подолати такі перешкоди, як другий поверх приміщення дитячого концтабору вибачайте, табору і сільське кладовище, напростець через яке доводилося дітям ходити по пиво. А назад, знову ж таки, кладовище з хрестами, котрі чомусь світилися вночі й, найголовніше, якось залізти назад на другий поверх. Ну, то таке Аня навіть не розуміла, що пиво пити дівчинці в сьомому класі не годиться, табу, доки не сказала на пляжі в Очакові батьку, що «пива дуже хочеться». От тоді й отримала на горіхи. Тепер би вона звичайно залюбки зїла оте все, що давали в їдальні словацького дитячого табору, навіть зрази з гнилою капустою, і не просила б пива. Однак іншого такого самого дешевого нічого не було.
Ані снився батьківський будинок і святкування чийогось дня народження з маминими фірмовими наїдками. Насправді ніякого будинку не було тільки двокімнатна квартира у звичайному цегляному будинку. Однак їй завжди здавалося, що то цілий будинок, де кожний мешканець і кожна річ мають свої, особливі, місце й роль. Чи гадала вона однієї Божої днини привести туди Женю й повідомити про їхні заручини? Вона справді не думала про це Єдине, що було очевидним, цього вже ніколи не трапиться. І Аня за останні години своєї історії виживання в чужому місті, залишена напризволяще, перестала перейматися драматичною історією своїх любовних взаємин, адже всі її думки крутилися біля проблеми, як би так найбезпечніше дістатися додому й не зазнати великих психоемоційних і фізичних втрат на цьому шляху
* * *У літаку, згідно з правилами інтерконтинентального перельоту, годували тричі. Тричі за десять годин польоту. І щоразу Анна з вдячністю приймала від сусіда-китайця ту їжу, що здавалася йому занадто екзотичною для вживання. Вона ледь не облизувала пластикові тарілки й була абсолютно щасливою.
Будете оце? вкотре запитав китаєць, з якоюсь чудернацькою приязню дивлячись на дівчину.
Угу, замотала Аня головою, дякуючи, і взяла з його рук теплу миску з перченою вареною курятиною й рисом.
Вибачте нарешті наважився Анін сусід, можна я вас запитаю? Ви така голодна У Вас щось трапилось у Китаї?
Не в Китаї, а в Гонконзі, відповіла Аня, витираючи жирні губи, й почала розповідати.
Як вона заснула, напившись пива натщесерце під ліанкаранською акацією на пляжі, як прокинулася за три години в розпал самого пекла, коли навіть пісок, здавалося, плавився й перетворювався на скло муранської вази. Однак вона б не прокинулася тільки від спеки, бо була занадто виснажена. Різкі звуки клацання фотокамери перед самим носом примусили її розплющити, нарешті, очі.
* * *Вона побачила перед собою групу китайських туристів, які з цікавістю спостерігали за нею й, навіть, здається, трохи злякалися, побачивши, як вона розплющує повіки і приходить до тями. Це було, як на сафарі, коли туристи близько-близько наближаються до лева, що спить, із дозволу скаута-гіда, аби зробити знімки звіра широким планом і, зойкаючи, відскакують від нього, коли той прокидається. Дівчині навіть стало трохи смішно: ну невже вона така страшна, як лев?