То не важливо, де я був, ухильно відповів Лесь. Левусю, мені треба поговорити з Олесею. Це дуже важливо! Ти можеш погукати її?
Не можу. Олеся тепер заміжня. Ти, мабуть, уже знаєш. Тож сам розумієш, що їй не личить бачитися з тобою, як раніше, відповів Левко. А потім нахмурився й промовив: Краще не шукай з нею зустрічей не хочу, щоб про сестру плітки пішли.
Левцю, будь ласка, допоможи! у розпачі вигукнув Лесь. Мені дуже треба з нею поговорити! Ну, будь ласка! Левусю, якби ти знав, як мені зараз важко! Якщо я не поговорю з нею, то не знаю, як мені жити далі! Благаю тебе! Христом Богом прошу допоможи!
Але Левко лише заперечливо похитав головою та пішов. Тоді Лесь зняв з пояса свій кинджал з руківям з рогу степового сугака й наздогнав хлопчика.
Він тобі завжди подобався, промовив він. Якщо покличеш мені Олесю в гай за містом, то він твій!
Очі Левка загорілися цей кинджал з прозорим руківям був вершиною його хлопчачих мрій. Він дивився на омріяну штучку й вагався. Але спокуса здолала хлопчик вихопив з рук Леся кинджал і, кинувши «Чекай мене тут!», підтюпцем побіг відпрацьовувати хабар.
Олесю Левко знайшов у кухні саму вона готувала вечерю. Хлопчик смикнув сестру за рукав, змушуючи нахилитися до нього, і неголосно заговорив: «Там Лесь повернувся. Хоче тебе бачити. Він просив, щоб ти прийшла таємно в гай за містом». Олеся й бровою не повела. Тільки її руки затремтіли так, що вона ледь не впустила горщик, який тримала на рогачу, збираючись ставити його в піч. Вона швидко опанувала себе, поставила горщик на припічок і почала повільно терти руки рушничком.
Де ти його побачив? нарешті запитала Олеся.
Та стояв на повороті в нашу вулицю.
Передай Лесеві, що завтра вранці я чекатиму його у Фени в шинку. А потім сходиш до Фени й розкажеш їй це все вона не відмовить мені.
Сестричко, ти впевнена, що воно тобі треба?
Треба, Левцю, треба, моє сонечко. Швидше біжи й скажи йому, щоб уранці чекав мене у Фени.
Левко зітхнув і вибіг з кухні.
І треба ж такому статися, що їх підслухала Горпина! Вікно кухні було відчинене, і мегера все чула. І одразу ж пригадала плітки, що за хазяйкою волочився Лесько. Вона невимовно зраділа, бо уява намалювала їй неймовірно гарну картину: хазяїн ловить свою дружиноньку на перелюбстві з цим молодиком. А потім гарненько лупцює! А може, і полу відріже й до суду звернеться[22]! І ненависну хазяйку публічно відшмагають! Мерзотниця вирішила почекати ранку, щоб одразу ж після того, як Олеся піде, усе розповісти хазяїнові.
Наступного ранку Олеся поквапилася в шинок. Вона й сама не могла зрозуміти, чому їй так хочеться побачити колишнього коханця? Чому так хочеться ще раз зазирнути йому в очі? Адже ця зустріч нічого не змінить у її житті.
Фена, побачивши Олесю, посатаніла, бо ще вчора ввечері категорично відмовила Левкові, розуміючи, що подружка збирається вчинити дурість. І досхочу вилаяла її за недолугість.
Не лай мене, Фено, попросила Олеся, втомившись вислуховувати докори. Так, можливо, я роблю помилку, але мушу його побачити.
Та чи біс тебе поплутав?!
Феночко, іди, будь ласка!
Жінка зітхнула та пішла. А у дверях зіткнулася з Лесем, люто на нього зиркнула, але вийшла.
Лесь увійшов і мовчки втупився в Олесю. Вона сиділа на ослінчику, красиво розправивши спідницю та гордовито скинувши голову, наче королева на троні.
За ніч Лесько трохи оговтався від свого несподіваного нещастя й продумував розмову з Олесею. Але коли побачив її, то всі заготовлені промови вмить випарувалися з голови, поступившись місцем коханню, він дивився на неї й не міг надивитися. І одразу помітив, що Олеся дуже змінилася за ці місяці. Особливо її погляд: колись лагідний і покірливий, нині був крижаний, пронизливий, насторожений. А ще Лесеві було незвично бачити її в намітці. Та й не личила вона Олесі, подумав він, бо перед очима поставав її образ із розплетеним волоссям. Раніше він часто бавився її косою, розплітаючи її та милуючись, як пасма згортаються в природні кучері. Лесь зробив крок до Олесі, щоб присісти поруч, але вона владно заборонила:
Ні! Не підходь! Навіщо ти хотів мене бачити?
Щоб запитати, чому ти пішла за Висоцького.
А в Черкаси повернувся назавжди?
Я приїхав по тебе. Я писав тобі
Знаю, перебила його Олеся.
Знаєш? здивувався Лесь. «Отже, вона читала мого листа!» подумав він, і його відразу охопив гнів. Якщо знаєш, то чому ж знехтувала мною? Чому продалася цьому одороблу? Господи, та якби ти тільки знала, як я страждав і тужив за тобою! Як мучився без тебе! Я вижив лише заради тебе! Тож чому ти так зі мною вчинила? Відповідай!