Ганнуся здивовано дивилася на Леся, але потім щасливо всміхнулася, радіючи, що любий брат знайшов своє щастя, лагідно обняла його за шию, пригорнулася.
Я так рада за тебе, братику! Пошли тобі Господь щастя з твоєю Олесею! сказала дівчина, але потім спохмурніла й запитала: Але чому дядечко так сильно вдарив тебе? За що? У тебе тепер ніс опухне!
Ганнусю, серденько моє, краще не питай, бо я не можу тобі пояснити.
Добре. Колись сам усе розкажеш, мудро вирішила Ганнуся.
Наступного ранку Лесько поїхав. «Олеся мені пробачить, бо кохає! впевнено думав він. Мене ніхто ніколи не кохав, крім неї, і я більше ніколи не зраджу її кохання. Але чому ж вона не відповіла мені? Може, хрещений перехопив листа? Так, це він втрутився, і Олеся досі нічого не знає. Господи, тільки б з нею було все гаразд і вона не пішла з Черкас!»
Коли Лесь приїхав у Черкаси, Федора не було вдома, і його зустріла лише Катерина. Зустріла радо, бо любила хлопця.
Мій ти хлопчику! Я так сумувала за тобою! Хоч ти мені й не рідний, але я вже так звикла тебе за сина мати! Лесику, дай я на тебе помилуюся, вигукувала жінка і то обнімала, то милувалася ним. Але потім спохмурніла та запитала: А ти назавжди повернувся?
Ні, тітонько, я Лесь на мить замявся та запитав: Ти віддала Олесі мого листа? Вона не відповіла мені. Що з нею?
Чому ти тоді сам не приїхав? запитала Катерина, ховаючи очі.
Я у військо Гуляницького пішов. І весь листопад просидів у Варві в облозі.
«Господи, будь прокляті всі ці війни», гірко всміхнувшись, подумала жінка. На очі навернулися сльози, але вона опанувала себе й заговорила:
Шкода, синочку, що тоді ти сам не зміг приїхати. Я просила Висоцького віддати твого листа Олесі, але він не віддав, а наступного ж дня оголосив про їхнє весілля. А через седмицю вони одружилися.
Що?! Лесь аж підскочив.
Я дуже шкодую, що тоді сама не пішла й не поговорила з нею до весілля, зізналася Катерина. Це моя провина. Але занадто вже мене обурило, що Олеся тобою знехтувала. Лише на Масниці я зважилася поговорити з нею. Тоді й дізналася, що Висоцький її обдурив не віддав твого листа, а покликав заміж, пообіцявши дбати про її брата. Може, якби вона знала правду, то не пішла б за нього. Утім, яка тепер різниця?! Минулого вже не виправиш.
Лесь слухав і не вірив вухам. Усе що завгодно, але тільки не це! Але ж Катерина не стала б йому брехати. Згадалося йому, як Михайло спіймав їх з Олесею у своєму дворі. Згадалося, якою люттю горіли його очі. Отже, це була не лють, а ревнощі, бо Висоцький сам накинув оком на Олесю. На його Олесю!
Господи, чому саме Висоцький? прошепотів бідолашний хлопець.
Тому що він заможний, синку, мовила Катерина. Він просто купив цю дівчинку, бо збожеволів від неї. І тепер ледь не лопається від гордощів, що вона його дружина, і готовий на руках її носити. Боже, Боже, ось що можуть гроші! Синку, не побивайся за нею! Якби вона мала гідність, то не продалася б йому навіть у скруті. І не буде їй щастя в цьому шлюбі! Вона вже нещасна! Я життя прожила й бачу, що вона ніколи не покохає Висоцького. Навіть звикнути до нього не зможе, і невдовзі він їй остогидне. Якщо вже не остогидів!
Олеся ніколи б не продалася! Ні! Хто завгодно, але тільки не вона! Тут щось інше, мовив Лесь і, схопившись, вискочив з хати, що Катерина не встигла його зупинити.
Лесь побіг до обійстя Висоцького, але, добігши до початку вулиці, на якій той жив, зупинився. Ну не може ж він прийти у двір і запитати Михайла: «Навіщо ти забрав у мене кохану?» Тому він залишився тут у надії побачити або саму Олесю, або хоча б Левка. «А що, як вона не схоче зі мною говорити? промайнуло в голові. Та чому ж не схоче?! Невже вона відмовиться хоча б пояснити мені?!»
Леську пощастило: невдовзі зявився Левко. Дивно, але без Андруся. Побачивши свого сердечного приятеля, хлопчик зрадів, підбіг до нього та приязно привітався. Лесь сумно всміхнувся, згадавши, як безсовісно користувався Левком, щоб підібратися до Олесі.
Чому ти поїхав і нічого нікому не сказав? Я так сумував за тобою! А де ти був весь цей час? запитав хлопчик.
То не важливо, де я був, ухильно відповів Лесь. Левусю, мені треба поговорити з Олесею. Це дуже важливо! Ти можеш погукати її?
Не можу. Олеся тепер заміжня. Ти, мабуть, уже знаєш. Тож сам розумієш, що їй не личить бачитися з тобою, як раніше, відповів Левко. А потім нахмурився й промовив: Краще не шукай з нею зустрічей не хочу, щоб про сестру плітки пішли.