Чи ти здурів?
Та де! От мій робітник, циган, перекує тебе в таку молодицю, що і сам сотник позавидує.
А, бодай тебе! Не знати, що вигадав! Та хіба се можна мене перекувати?
Правда! Я з тебе таку молодицю зроблю, що аж гей, сказав циган.
Пек тобі, ніколи не повірю, щоби щось подібного можна було зробити.
Ось, дурна, диви, якого парубка викував циган зо свого старого сивого батька, і з тебе так само зробить.
Пожартували, буде досить. Ще стиранка не готова. Мушу докінчити, промовила Мотря і хотіла йти, але Омелько схопивши її за руку, крикнув:
Ні, стара, ти мусиш бути молодою, і привів її на коваля.
Я зачну, а ти помагай! крикнув циган, бючи Мотрю молотом по голові, від чого вона, навіть не писнувши, впала мертва. Потім циган підняв Мотрю і, поклавши на ковадло, почав кувати, наче кусень заліза, з котрого має бути підкова. Омелько мимоволі, не тямлячи, що робить, чинив те саме, що циган, тілько з другого боку ковадла.
Поліцай! Рятуйте! Коваль Омелько жінку вбив! пролунали голоси селян, що прийшли до кузні по замовлену роботу.
Крик селян відразу протверезив Омелька. Він кинув свою роботу, оглянувся ані цигана, ані його батька не видно; замість них ціла кузня повна людей.
Ой-йо-йой! Пропала моя голова! простогнав Омелько, кидаючи молот, і добровільно віддався в руки сільському начальству, котре тут-таки його увязнило, поставило коло нього сторожу і про все донесло гетьманові.
Гетьман, розглянувши справу Омелькову, велів його повісити.
Скорше від блискавки полетів чорт з доносом до свого пана, цілковито пересвідчений, що заслужив ласку у Дідька.
Ну, що ти зробив з Омельком, кажи? спитав Дідько, гостро дивлячись на чорта.
Вже я йому доправив! Більше не буде насміхатися над вашим портретом, ваша всетемнійша темносте.
Як се було?
Чорт оповів.
Бовван, дурак, теля, бодай тобі сто жаб на голову сіло! заревів Дідько.
Чорт виставив язика від подиву.
Ах, дурню, дурню, баранячу маєш голову, а свиняче рило. Ну, чи маєш ти хоч трохи розуму в голові?
Та ваша вестемнійша темното
Але Дідько не дав йому докінчити і закричав:
А, ти ще смієш оправдуватись? схопив чорта за хвоста і почав ним сіпати. Чорт вив, ревів і просив милосердя. Давши собі духа з чортом, Дідько поставив його перед собою і сказав:
Слухай ти, бараняча голово, ослячі вуха! Що з того буде, що Омелька повісять? Прецінь його повісять без вини, а хто без вини умирав, той до нас не достався, а ти, бараняча голово, так зробив, що він просто піде собі до неба. Зрозумів?
Зрозумів, винен, ваша всетемнійша темното.
От, як би ти направду перекував Омельчину жінку зі старої на молоду, то було б інакше. Зрозумів?
Зрозумів, ваша темносте.
Отже забирайся і за всяку ціну спаси Омелька, потому залізь йому в ребро й ожени його на молодиці, а потім ну, потім і без чорта так буде, що Омелько заслужить на пекло.
Слухаю, ваша темносте! пропищав чорт і, вклонившись низько Дідькові, полетів до вязниці, де сидів Омелько.
Омелько, очікуючи смерти, сидів задуманий, бідкаючись над тим, що так, нізащо погубив свою добру і вірну дружину. Але от чує знову знайомий голос цигана:
Омельку, батечку, здоровії були! і перед ним наче з землі виріс циган.
А, то ти, чортів цигане! закричав Омелько, кидаючись на цигана-чорта, й ударив його з цілого розмаху, але кулак попав на стіну.
О, бодай тебе! закричав Омелько, хапаючись за свій кулак.
Та ти не гнівайся, іно послухай мене, промовив чорт.
О, аж забагато я тебе слухав на добро мене навів.
Не пропадеш, батечку.
А може, ти мене спасеш?
Хтозна, може, і я.
Забирайся до свого батька чорта, а ні, то я тобі боки поламаю.
Так як вже раз обламав?
Думаєш, як раз тобі удалося, то в другий раз так само буде?
І другий, і третій, і четвертий, скільки захочу, бо я не той, за кого ти мене маєш: Я сам чорт. І він відразу прийняв свій справжній вигляд.
Омелько хотів перехреститися, але чорт поспішно додав:
Почекай, Омельку, не проганяй мене, доки не вислухаєш всього.
Омелько схаменувся. Чорт продовжував: Я прийшов тебе вирятувати від смерти.
Була колись правда, та заржавіла! перебив Омелько.
От послухай перше мене, а потім роздумай, чи правду я кажу, чи ні. У тебе в кузні намалювали хлопці портрет Дідька, мого пана. Ти сміявся над ним. Через те Дідько дуже озлоблений на мене, побив мене і наказав, щоби я тебе конечно погубив.