Тим часом церкву залишив Маркіян і одразу підійшов до Павла.
Привіталися.
А я думаю мара якась чи це дійсно Павло! почав Маркіян. Що ж тебе привело сюди, друже?
Приїхав до тебе, запнувся Загородній. Як я маю звертатися?
Пусте! махнув рукою Маркіян. Для тебе я Марек!
Павло ґмукнув. Колишній однокласник не забув, як колись називали його у класі.
Тоді запрошую до господи, сказав священик. Підкріпишся з дороги, а там і поговоримо. Це ж скільки часу ми з тобою не бачилися?
Років шість, напевне, спробував згадати Павло.
Шість! підтвердив Маркіян. Не менше.
Він провів Павла до плебані, яка виявилася навіть незамкненою. На його німе здивування Маркіян пояснив, що злодіїв у селі споконвіку не було, а чужі сюди не заїжджають красти нічого, та й кожен чужак тут на виду.
Тебе також, між іншим, запеленгували, тому якщо маєш намір щось натворити протизаконне, можеш одразу відмовитися від цього.
Та я не збираюся чинити нічого протизаконного! відказав Павло. Просто хочу отримати консультацію у спеціаліста.
Якщо це повязано з питанням церкви, то ти приїхав недаремно.
Сподіваюся, що це стосується церкви.
Будинок, у котрому ось уже чотири роки проживав Маркіян Кирилюк, вражала спартанською обстановкою, але для Павла це не стало несподіванкою. Два роки тому раптово захворіла і буквально за місяць згасла Оксана, дружина Маркіяна. Із веселого, дотепного священика він перетворився на мовчазну задумливу людину. У служінні в церкві Маркіян знайшов єдине своє спасіння. Він навідріз відмовився перебратися в іншу, багатшу парафію, котру йому пропонували. Хоч у колах, у яких обертався Маркіян, подібних відмов не терпіли, усе ж із розумінням поставилися до бажання молодого священика бути поруч із могилою рідної йому людини.
Але охайність, що панувала в будинку, підказувала, що жіноча рука тут усе ж є. На столі у кухні навіть чекав накритий білим рушником обід.
Зауваживши здивований погляд гостя, господар поспішив заспокоїти.
Місцеві жінки постаралися, мовив він. Я відмовлявся від такої честі, але на сході вони вирішили по черзі готувати мені обід на неділю.
Тебе люблять, зробив висновок Павло.
А також бояться, що я поїду звідси. Але це даремно: Оксану я не залишу.
Маркіян говорив про дружину, як про живу, і Павло зрозумів, що для друга вона не помирала.
Я скину сутану, а ти почекай мене тут, сказав Маркіян і пішов в іншу кімнату.
Павло оглянув кухню, відзначив ідеальний порядок і сів у крісло перед столом. Він вирішив не форсувати подій, зрештою, до відправки автобуса ще добрих шість годин.
Маркіян зявився несподівано, уже без сутани, у звичайній чорній сорочці, навіть без колоратки. Він підняв рушник, котрим якась жінка накрила приготовлений йому обід. Борщ, картопля з рибою.
Склади компанію! сказав він.
Павло хотів було відмовитися, мовляв, тут одному ледве вистачить, але господар не став вислуховувати ці аргументи і налив страву у дві глибокі миски.
Гість не став більше відмовлятись, узяв запропоновану йому ложку, і невдовзі чулося лише постукування ложок об посуд.
Як тітка Стефа? поцікавився Маркіян, коли з основною стравою було покінчено і господар запропонував каву.
Воює, повідомив Павло, спостерігаючи за діями Маркіяна.
Господар насипав у турку вже раніше помелену каву, залив її холодною водою, причому взяв її не з крана, а з великого бутля, видно, спеціально припасеного для таких випадків. Поцікавившись, чи пє Павло каву солодкою, додав цукор, перемішавши все, і лише затим поставив на вогонь.
З ким із невісток воює? запитав Маркіян.
З Максимом. З невістками у мами пакт про ненапад.
А Макс?
Максим виріс, змужнів, але, судячи з усього, не порозумнішав. Яким шибайголовою був за нашої молодості, таким і залишився. Навіть Юля не перевиховала його.
Це розвеселило Маркіяна, і він заледве не проґавив момент, коли потрібно було забирати турку з вогню. Проробивши цю процедуру ще декілька разів, він розлив свіжий паруючий напій у філіжанки і поставив на стіл тарілку з солодощами.
Розповідай! сказав він.
Що? не зрозумів Павло.
Причину, через яку ти нарешті згадав свого колишнього однокласника. Адже не лише каву приїхав пити!
Ні, не лише.
Павло вийняв з кишені смартфон і, пошукавши потрібні фотографії, простягнув Маркіяну.