Александр Дюма - Робін Гуд стр 11.

Шрифт
Фон

 Робіне, подай-но мені палицю та й свою прихопи,  стиха мовив лісник.

 У мене рука чавунна, а патериця деренова,  посміхнувся чернець-здоровань.  Раптом поткнуться якісь лихі гості  усе це до ваших послуг.

 Терпіння, чада мої,  закликав усіх брат Елдред,  прошу вас: першими не вбивайте

Його слова потонули в зойках нажаханої Марґарет. Їй здалося, ніби на сходах стоїть той самий поранений, якого вона допіру бачила прикутим до ліжка. Усі разом подивилися на сходи, проте там уже нікого не було.

 Ну-бо, люба Меґґі, тобі примарилося  Ґілберт намагався заспокоїти дружину.

 Ні, я бачила: він був там  наполягала Марґарет, здригаючись усім тілом.  Схожий на привид

Тим часом Гед виразно зиркнув на сина; Робін вислизнув із-за столу і, непомітно скрадаючись, зійшов на другий поверх. Він побачив прочинені двері кімнати і тієї ж миті зрозумів, що пораненого в ліжку немає. Наполовину висунувшись із відчиненого вікна, чоловік стиха перемовлявся з кимось надворі. Робін нечутно підповз навкарачки майже до ніг розбійника і прислухався до балачки.

 Леді й лицар тут,  говорив поранений,  я їх щойно бачив. Я б іще сьогодні з ними поквитався, та їх ніби береже сам диявол: невідомо звідки вилетіла стріла, скалічила мені руку, і вони вислизнули

 Прокляття!

 Випадок привів їх у дім лісника  того самого, що підібрав мене, коли я стікав кровю.

 Тепер вони від нас не втечуть.

 Скільки вас там, хлопці?

 Семеро. Нам головне  ввійти, але засуви в них міцні, та ще й ціла зграя собак на додачу

 Нащо нам двері? Хай собі залишаються зачинені, інакше красуня і її братик можуть знову вшитися під колотнечу. Залазьте у вікно, там, унизу, я бачив драбину

 Ага, он воно що в тебе на думці, лиходію?!  вигукнув Робін.

Випроставшись, він схопив чоловіка за ноги й одним ривком перекинув худореброго розбійника через підвіконня. Лють і очевидна небезпека, що загрожувала їхньому дому, багатократно збільшила сили юнака. За мить Робін притьмом поглянув униз: поранений розбійник нерухомо лежав у деревяній діжці з дощовою водою, ознак життя не подавав, а незнайомець, із яким він розмовляв, щезнув.

Спустившись у вітальню, Робін розповів про свою пригоду. Спершу всі сміялися, проте лісник припустив, що лиходії, коли оговтаються, не облишать спроб увірватися в дім. Тож варто підготуватися до нападу, а якщо доведеться, то й до облоги.

Брат Елдред стиха проказував молитву, а здоровань, нарешті добряче напхавши черево, хвацько розправив могутні плечі і громовим голосом прогорлав бойовий клич. Ґілберт зупинив його: зовні почувся глухий стогін і уривчастий висвист. Вочевидь, поранений прийшов до тями й кликав спільників на допомогу. Потім усе стихло, і серед цієї тиші раптом пролунав грюкіт руківям меча у двері, а голос, перекриваючи шалений собачий гавкіт, прокричав:

 Імям барона Фіц-Олвіна, нашого шляхетного і могутнього повелителя, наказую тобі, ліснику, відімкнути двері й негайно видати нам лицаря і молоду пані, що ховаються в твоєму будинку!

Ґілберт Гед запитливо поглянув на лицаря.

 На моїй совісті немає злочину,  переконливо мовив сер Аллан.

 Я вірю вам,  кивнув лісник.  Ви досі наші гості, і мій обовязок надати вам допомогу і захист.

 Відмикай же, клятий бунтівнику!

 Не дочекаєтеся!  гукнув Ґілберт.

 Ну, це ми зараз побачимо

Знову пролунав оглушливий удар, за ним іще один, але двері витримали.

Зрозумівши, що штурму не уникнути, лісник спокійно наказав дружині:

 Меґґі, разом із пані йдіть нагору, позачиняйте всі вікна і чекайте, поки ми не дамо ради розбійникам А ти, Робіне,  він обернувся до сина,  поклич Лінкольна, а сам стань на сходовому майданчику  на випадок, якщо вони все-таки ввірвуться

Лінкольн, літній, проте міцний слуга, вже поспішав до господаря з важкою колякою в руках, тихим посвистом підзиваючи собак.

 Двері відімкне брат чернець, приголубивши своєю ломакою першого ж негідника, а ти, Лінкольне, хутчіше повідсувай до стін стіл і лави, погаси світильники та ставай пліч-о-пліч з оцим силачем у рясі Я триматиму напоготові лук і стріли. Брате Елдреде, досить молитов, сховайтеся за піччю

 Батьку!  Робін стрілою збіг сходами.  Я бачив у вікно: ці негідники наклали перед дверима купу хмизу  вочевидь, збираються підпалити. Їх семеро, не рахуючи пораненого.

Ваша оценка очень важна

0
Шрифт
Фон

Помогите Вашим друзьям узнать о библиотеке

Скачать книгу

Если нет возможности читать онлайн, скачайте книгу файлом для электронной книжки и читайте офлайн.

fb2.zip txt txt.zip rtf.zip a4.pdf a6.pdf mobi.prc epub ios.epub fb3

Похожие книги

Популярные книги автора