Вони приїхали до ресторану близько сьомої години й замовили по келиху вина, доки вивчали меню. Потім почали розмовляти, ніби в усьому всесвіті, а надто в ресторані нікого, окрім них, більше не було. Вони замовили їжу о пів на десяту. Відвідувачі ресторану змінювалися, доки чоловік і жінка не лишилися самі. На цю пору їхній офіціант уже попивав пиво за барною стійкою.
Коли чоловік із жінкою відволіклися від бесіди, то здивовано усвідомили, що інші столики були прибрані і в залі вже нікого не було. Хоча офіціант і запевняв їх, що вони можуть іще посидіти, але час було вже йти на годиннику була вже перша ночі. Чоловікові їхати додому було далеченько, а з дітьми досі сиділа нянька. Коли він допомагав жінці вдягти пальто, його губи торкнулися її чола. Біля дверей її будинку він поцілував її по-справжньому.
Жінка ввійшла в дім, відчуваючи, що все навколо було наелектризоване. Хоча вона і кепкувала із закоханих людей, коли ті описували себе так, наче «пливуть на рожевих хмаринках», тепер це відбувалося з нею. Вона спробувала перевдягтися, але зрештою сіла на край ліжка, обмірковуючи події цього вечора.
Задзвонив її телефон. Це був чоловік, який заявив: «Мене ледве не заарештували, і все це через тебе!» Повертаючись додому, він був настільки заглиблений у свої думки, що його джип їхав посеред майже безлюдної магістралі. Поліцейський помітив цей дивний стиль водіння і зупинив автомобіль. Чоловік розповів патрульному, що повертався з дуже захопливого побачення, тож поліцейський поставився до нього співчутливо, хоча й був трохи здивований.
Наступного дня чоловік запропонував жінці приєднатися до нього з дітьми під час недільної вистави «Ернест рятує Різдво». Після обіду він запросив її до себе додому. Будинок був просторий, у колоніальному стилі, гарно умебльований, у сірих тонах, розташований у мальовничому місці, серед пяти гектарів лук та лісів. Усе було настільки гармонійним, що жінку охопило справжнє блаженство. Їй хотілося співати й танцювати.
Після вечері в його будинку жінка запитала, чи можна їй спекти різдвяне печиво разом із його дітьми.
І тут починається перша сцена.
Чоловік знову зявляється у дверях і уважно вивчає сліди борошна на підлозі кухні.
Тату, каже дівчинка, подивися на це печиво! Я зробила його для тебе!
Він підходить і дивиться на печиво, яке настільки вкрито присипкою і прикрасами, що ледве можна розгледіти форму Санта-Клауса. Хоча за дорослими стандартами таке печиво і неїстівне, але це мрія шестирічної дитини. Брови чоловіка здивовано вигинаються, а потім опускаються. Він повертається до дочки.
Ти впевнена, що тут достатньо присипки? питає він.
Вона хихикає.
Хіба не гарно?
Це шедевр. А ти так старанно прикрашала його, що, гадаю, і маєш його зїсти.
Одразу ж у склянках зявляється молоко. Багато печива зїдають, і ще чимало лишається на потім. Коли настає час укладатися в ліжко, діти миються і перевдягаються в чисті піжами. Поки жінка прибирає на кухні, чоловік читає дітям на сон. Пізніше дорослі усамітнюються у вітальні, де в каміні танцює вогонь. Вино в келихах, чоловік і жінка пють за успішний вечір.
Це вперше в житті вони пекли печиво, каже чоловік жінці, яка лежить поруч на дивані. Коли померла їхня мама, вони були ще зовсім малі.
Обійнявшись, вони розмовляють або мовчать, доки вогонь не починає жевріти.
Після двадцяти років шлюбу мій чоловік і досі вважає, що його підставили: ніби я знала, що, аби привабити його, маю лише приготувати різдвяне печиво разом із його дітьми. Таке радісне заняття спричинило святкову атмосферу, і він зрозумів, що я жінка, про яку він мріяв, а його важкі роки батька-одинака скінчилися. Усе, що він міг зробити, це щиро закохатися в мене. А я в нього. Решта, як-то кажуть, історія.
Кетрін Ґроу17
Та, якої ніколи не було
Краще кохати й утратити, аніж узагалі ніколи не кохати.
Альфред Лорд ТеннісонЦе був чудовий весняний день, четвер, десь о пів на шосту вечора. Я сидів у внутрішньому дворику ресторану навпроти зупинки потягів і чекав на Мері. Кожні кілька хвилин прибувала нова партія приїжджих. Нескінченні хвилі пасажирів добряче відвертали мою увагу від армії метеликів у животі. Я не звик хвилюватися, але мені було неспокійно перед першим побаченням із дівчиною, яку я не хотів памятати і ніколи не зможу забути.