Так, доню. У Раю весь наш замок, інакше Рай не був би для мене Раєм! Ти памятаєш, як я люблю наш замок?
Олена пішла вздовж стіни, пильно вдивляючись в урочисту шеренгу портретів старовинного аристократичного роду.
А ось і я! У рожевій сукні Мені пасував рожевий, мамо? запитала Олена, розглядаючи портрет пятнадцятирічної Розі.
Надзвичайно, дитино. Ти виглядаєш тут такою чистенькою, свіженькою, як пупянок рожевої троянди, запевнила її Жозефін, з любовю поглянула їй в очі, та зараз ти гарна якоюсь небувалою, космічною вродою! Не дивно, що твої неземні, фіолетові очі вразили серце Сатани! Остерігайся Диявольської пристрасті, доню, не знімай з себе хреста!
Авжеж, мамо, авжеж, Олена ствердно хитнула головою, їй не хотілося говорити про згубні наслідки впливу Сатани на її душу. Я так зрозуміла, що Рай це фантастичний вимір здійснення мрій, так?
Так, Рай це Рай! У ньому знайдеться затишний закуток для втілення у реальність будь-якої мрії за знаком «плюс», доню. Ходімо до столу, памятаєш, де твоє місце?
Олена безпомилково знайшла своє місце за довгим, святково накритим, столом, сіла. Маргарита сіла напроти Олени, Жозефін поряд. Простір столу між ними було заставлено безліччю страв, що зазвичай пропонують у різних країнах Землі на сніданок. Помітивши тарілку з салом, чорним хлібом та цибулею, Олена посміхнулася.
До нас приєднається хтось з моїх співвітчизників, матінко?
Та ні, доню, так поставили, про всяк випадок!
Не розумію, нащо стільки їжі для трьох тендітних жінок? Ще й вино на сніданок! Мамо, я пригадую, як Ви засмучувалися, коли Ваша талія збільшувалася в обсязі бодай на сантиметр, не дозволяли собі тістечка!
Жозефін засміялася, налила всім по келиху червоно вина.
Випємо, доню, за зустріч у Раю!
Дзвін кришталевих келихів пролунав радісно, випили.
Люба, нікому з нас на Небі не загрожує зайва вага, бо ми отримали тіла з досконалим обміном речовин. А щодо тебе, над твоїм тілом ретельно попрацювали Янголи-фахівці, воно оновлене. Не постарієш і не погладшаєш впродовж двохсот років, тому їж тістечка, насолоджуйся солодким життям досхочу, люба! і Маргарита підсунула до Олени тарілку з горою звабливих, смачних тістечок.
Їли неспішно, згадували старі часи. Їм прислуговував Ропунцель. Карлик виглядав поважно: на ньому був чорний костюмчик і білі рукавички, яскравий живий метелик, нишком сидячи біля комірця його білої сорочки, ледь ворушив крильцями. Ропунцель діяв майстерно, випереджуючи будь-які примхи аристократок за столом. Слідкуючи за спритними, чіткими рухами крихітного офіціанта, Олена похмурнішала.
Іди, любий. При потребі покличемо, лагідно звернулася Жозефін до карлика.
Той пішов, зачинив за собою двері.
Мамо, у мене склалося враження, що для цього малюка Рай не Рай! Хіба Рай не для всіх, хто у нього потрапив?
Розі, Ропунцель біоробот, створений, щоб прислуговувати. Він не має ані серця, ані душі, бо ніколи не був людиною, пояснила Жозефін.
Так, залізка є залізка! приєдналася до неї Маргарита. Воно не має ні сердечка, ні душечки! Біороботи полегшують Янгольству життя. Ми маємо удосконалювати свої душі наближатися до Бога. Ми, Янголи, діємо на благо Всесвіту, його громади. Бруд важкої фізичної праці не поглинає наш час, це талан таких залізок, як Рапунцель, і Маргарита звисока посміхнулась.
Люба, не називай Ропунцеля залізкою, йому це не подобається, і взагалі, будь з ним ввічливіше, ти ж аристократичного роду! виказала Жозефін Маргариті.
Мамо, Ви сказали: «йому це не подобається»? Так це ж прояв емоції, він знає, що таке біль, зауважила Олена.
Та не може залізка цього знати, у ній все запрограмоване! доволі голосно заперечила Маргарита.
Думаю, запрограмувати емоцію неможливо, щось тут не так, не погодилась Олена.
Раптом у їдальню увірвався карлик, прискорено крокуючи до жіночого гурту, задріботів кривенькими ніжками по мармуровій підлозі. Він виглядав вкрай схвильовано: його кумедне личко розшарілося від гніву, а яскравий метелик-краватка дрібно, нервово тремтів крильцями.
Перепрошую, Ваше Високоянгольство, звернувся він до Маргарити голоском, що зривався від образи, я стояв за дверима і все чув! І ось що я Вам скажу: може, у мене немає ні серця, ні душі, але є щось замість них! Бо я бачу, що мадемуазель Олена-Розі набагато гарніша і добріша за Вас, перепрошую за відвертість, мадемуазель Маргарито!