Так то воно так! Але з-за тебе вони ледь не загинули! Уявляєш, що було б? Одним словом, подруго, ти неабияк відзначилася у Раю! виказала Маргарита, ще й виразно махнула рукою.
Настрій Олени різко змінився.
Творець ніколи б не допустив їх загибелі! Це по-перше! А по-друге, я таки відзначилася, що тут вдієш?! закричала вона. А врятували мою душу Спаситель і Сатана тому, що, мабуть, я заслуговую на те! Ти розумна, Маргарито, тож знаєш: мало обраних. Відчуваю, число моїх перевтілень нескінченність
Власна бурхлива промова подіяла на Олену заспокійливо. Вона знову забралася у ліжко, пригорнула до грудей Маргариту.
І чого це я розкричалася на тебе? В Раю ж ніхто не кричить. А чи їдять у Раю? Страшенно хочеться їсти!
А як же, ще й як! посміхнулася Маргарита. Зараз поснідаємо та й полетимо на Молочну річку купатися!
А чи не потурбуємо ми пухкопиких рожевих дітлахів, що вгризаються в її кисільні береги?
Ніяким чином! Ці дітки плід уяви слабоголових!
Обидві весело розреготались, в Олени відлягло від серця.
Смієтесь, дівчатка? От і добре! пролунав з порога знайомий лагідний голос.
У дверях стояла молода, струнка жінка у пурпуровому. Вона пригортала до себе вишуканий кошик з білими чудовими трояндами в краплинах роси.
Матінко Жозефін! радісно скрикнула Олена і побігла до дверей.
Донечко моя люба, нарешті! жінка звільнила від квітів руки і простерла їх назустріч донці.
Олена упала в її обійми, обидві бурхливо розридалися. Коли останні вибухи емоцій стихли, вони, утираючи сльози, геть знесилені щастям, сіли у старовинні крісла.
Від кого ці прекрасні квіти, Жозефін? слабким голосом запитала Маргарита, її очі теж зволожніли.
А поглянь, Маргарито, там записочка, прикладаючи хустинку до очей, ледь чутно промовила Жозефін.
Маргарита піднесла до ніг Олени кошик з трояндами, висмикнула з букета чарівну записочку, розгорнула.
Матір Божа! Тобі, Олено, від Першого Лицаря Світла і вона передала записку подрузі.
І Любові в урочистій тиші завершила Олена фразу Маргарити. Спаситель бажає мені успіхів у Небесних науках.
Яка надзвичайна честь, Розі, щасливо прошепотіла Жозефін, впевнена, ти не розчаруєш Його.
Деякий час мовчали. Тиха радість сповнила їх, по прекрасних обличчях блукали усмішки.
Ці білі троянди неперевершеної краси! Такі тендітні, чисті Як я люблю білі троянди ніжна, замріяна усмішка торкнулась Оленчиних вуст, і чорні люблю
У двері тихенько постукали.
Увійдіть! звеліла Жозефін.
Двері розлетілися, і на порозі виник величезний кошик з розкішними криваво-чорними трояндами, а під ним дві кривенькі ніжки у кумедних черевичках. Ніжки жваво покрокували до вишуканого жіночого гурту.
Істота дитячого росту і начебто чоловічої статі, важко зітхнувши, майже кинула кошик троянд до Оленчиних ніг. Краплини чистої роси феєрверком злетіли з оксамитових пелюстків і влучили їй в обличчя. Вона здригнулася від несподіванки і засміялася.
Що моросиш у Раю Сатанинськими сльозами, Рапунцель? зневажливо кинула Маргарита, здогадавшись від кого квіти.
Олену неприємно здивував її тон.
З Вашого дозволу, мадемуазель Маргарито, Ропунцель! поправив її карлик і повернув смішне, усміхнене личко до Олени.
Спритно зірвавши з голівки дитячий капелюх, він шаркнув ніжкою по мармуровій підлозі і чемно уклонився.
Мадемуазель Олені-Розі, Володарці серця Першого Лицаря Мороку і Жаху від Сатани, Володаря Пекла і Землі, ці троянди! урочисто виголосив він дзвінким голоском і похапцем додав: Там Диявол ще й записочку прилаштував!
Олена знайшла у кошику записку, прочитала її, перевела важкий подих, сумно вгледілась у Райський краєвид за розчиненим вікном. Рай вирував, гомонів щастям: веселими дзвіночками лунав дитячий сміх, радісно щебетали райські пташки, звучали мелодійні, сповнені затишку, голоси Янголів.
Тяжке передчуття каменем лягло на Оленчину душу.
Що в записці Диявола, доню? тривожно запитала матінка Жозефін.
«Завжди до твоїх послуг, Володарко мого серця! Навіки твій, Сатана», вголос прочитала Олена.
Глава 14
Це ж наша їдальня із замку! вражено скрикнула Олена на порозі величезного бенкетного залу у середньовічному стилі.
Так, доню. У Раю весь наш замок, інакше Рай не був би для мене Раєм! Ти памятаєш, як я люблю наш замок?