Під кінець ночі, майже над ранок і уперше за весь час мого перебування у гумовій вязниці, він виявив себе тихим шовковим шелестом.
Я відчув присутність віддаленого спостереження дистанційно, перебуваючи радше під стелею, ніж у ліжку. Я не міг опиратися вічність: треба було повертатись, щоб розігнати кров у кінцівках і змусити себе зробити видимий вдох. У слабкому блакитному ореолі вчувалося чиєсь дихання. Те, що я побачив у сутінках темної кімнати, вразило мене не більше, ніж я його.
Поруч зі мною сиділа на задніх лапах і мружила очі домашня мурка. Я б не злякався, якби її погляд не упіймав мого розчарування. Значить, відносно звичайна.. Трохи сумнівався, чи вона мені не ввижається..
Із сухого горла зірвалося лише незвязне хрипіння біль в скронях, і я почувся насправді хворим. Кіт дивився довгим немигаючим поглядом, чи то вивчаючи, чи то докоряючи, чи може просто беззвучно сміявся.
Жалієш його? крякнуло щось знизу, чим кинуло мене у непідробний жар. Повертайся у свій день. Бездарна ця пєса, матусю..
Навіть опираючись на подушку, мій світ похитнувся і зірвався кудись у бездонне провалля. Я не сподівався, що їх буде двоє. Власник голосу сидів і погойдувався на низькому ослінчику за два метри від мене, голосно хихотів та злорадно кривлявся. Маленький, потворний карлик, ростом не вищий, ніж великий собака. А кіт-матуся навіть не ворухнувся. Невідривно вивчав мою реакцію, ні на мить не зводячи свого зміїного погляду. Неприкрита лисина коротуна збоку пушилася острівком, задовгий, лискучий від поту ніс роздувався від угарного сміху, а вуха стовбурчились, як у кота-сфінкса.. Його тішив мій спантеличений вигляд.
Вистава.. лайно, я визнаю, я не пізнавав власного голосу і навіть того нахабства, що нашвидкоруч устигло в мені дозріти.
Ще б дрібку і ви загнулися, перегравши самого себе. Водички не бажаєте? скоромовкою хихотів гном, протягуючи трипалою блідою рукою питво, з вигляду воду.
Інша права рука його була в нормі. Потворну він виставляв навмисно, але мене це не зупинило і я, вихопивши склянку, жадібно осушив її до дна.
У перші секунди нашого знайомства я вирішив, що маю справу із хитруном, особою, що буде мене провокувати.
Чого вам треба? запитуючи, не сподівався відвертої відповіді.
О! Нам, бачиш, треба. А вам уже ні? Треба.. поговорити, мене починала дратувати його дурнувата манера розмови у такт ритмічного погойдування потворним тілом, і я ледь стримувався, щоб не накидати каміння у город господаря. Еге ж, цікаво, мабуть, якого милого Тригор віддав вас Пустелі на випічку?
Пустелі на випічку.., для мене це прозвучало, як вирок. Хто такий Тригор? Може, ти? але розпалювала цікавість, і я навіть починав забувати про те, що вперто вирішив не довіряти трипалому.
Не варто, професоре, перебільшувати мої скромні заслуги. Я.. Лис, ваш нескромний слуга-мамун, називаючись, він схопився на рівні ноги та вийшов із напівтіні, його коротка шия витяглась в нитку і резинкою втяглася швидко назад. Не спішіть називатись іменем, яке вам не личить. Що таке імя? Набір звуків, на який повертається голова.. Камінь, що до смерті волочиться за тобою.. Ну, то як? У вас із Тригором багато спільного не кожному випадає друга спроба погоджуйтеся, професоре.
Не розумію тебе.., Лис. Мене викрали, щоб пропонувати ще якийсь вибір.
О-хо-хо.. кривонога матри-хо, мамун почухав свій острівок збитих волосків і вдавав розчарування дуже переконливо. Усе, виходить.., складно. І нащо я підписався на таке? З дітьми все таки простіше..
Може, ти нарешті поясниш, чому я? мене дратувало у ньому все, але я хотів знати правду, якою б трипалою вона не була.
Він подивився довгим поглядом очей-цяток, ніби в саму душу, не питаючи, не вивчаючи, але так глибоко і скорботно, що на секунду змусив мене засумніватися, та раптово знову захихотів, злобно і цинічно. Наступної миті я його ненавидів.
Брама у Знайдення відчиняється не всякому, і лише мій пан знає час і місце. Вважайте, ви мічена дворняжка, яку забрали з вулиці. Подібні вам приходять не самі.. Так, так очі собі, глядіть, не видивіться. У парі йде кровний родич. Цуценятко.., коротун вивчав мою реакцію, потираючи свою спотворену пітну долоню вказівним пальцем правої.