Підготовлене в такий спосіб чорнило набирали в каламар, розводячи квасом чи водою. Воно не псувалося, але могло висохнути. Недбало приготовлене чорнило руйнувало папір і линяло.
Давні руські книги прикрашені візерунками, для виконання яких використовували як природні барвники, так і золото.
Як правило, текст писав один чоловік. Якщо виникала потреба швидше написати книгу, то її ділили на зошити, які роздавали монахам. За таких умов переписування значно пришвидшувалося. Монах-переписувач сам прикрашав рукопис, вписуючи червоним чорнилом рубрики, заголовки, кольорові ініціали і навіть мініатюри. В монастирі існував розподіл праці, починаючи з виготовлення пергамену, чорнил, фарби до обрізання аркушів, виготовлення оправи та її тиснення. Художник працював із рукописом після написання тексту. Отож не дивно, що в ХІІІ ст. ходило прислівя: «Простіше орієнтуватись у лісі, ніж у книгах».
Наприкінці першого періоду в розвитку кириличної книги спостерігається занепад: зявлялося дуже мало нових творів та перекладів, небагато робилося копій, були відсутні нові тенденції та ідеї в оформленні книги. Все це призводило до того, що професіоналізм майстрів з виготовленні книги втрачався. Але побожне ставлення русичів до книги не проходило.
Другий період розвитку давньої книги в Україні окреслений серединою ХVI і кінцем ХVIІІ столітьРукописна книга на вітчизняних теренах побутувала довше, ніж у країнах Західної Європи, яку потіснила друкована книга. Проте наша книга теж зазнала змін. Оформлення її значно демократизувалося, текст переписували в основному півуставом. Паралельно з півуставом пишуть і скорописом. Щоправда, книг, написаних скорописом, маємо не багато. Для прикладу назвемо конспекти студентів Києво-Могилянського колегіуму.
Спеціальних центрів з переписування книг не існувало. Необхідну книгу переписували як у містах, так і в селах. Через це серед книг, створених із середини XVI ст. в різних регіонах, є специфічні відмінності. Виділялися книги Київщини, Волині, Галичини. Михайло Грушевський називав Волинь «найбільш аристократичною українською землею». [21, 113]
Яскравим самобутнім памятником рукописної книги стоїть Пересопницька Євангелія. Книга писалася впродовж 15561561 років. Місце її створення Волинь, село Пересопниця. У книзі оригінально поєднані елементи західноєвропейського Ренесансу з художніми традиціями вітчизняної книжкової культури. Книга є видатною памяткою української мови та високохудожнього оформлення.
Реформаційні віяння, що охопили країни Європи, долетіли й на наші землі. Культурна ситуація змінилася. Виникає мережа освітніх закладів. Книжковий репертуар стає секулярним, вільним від церковного впливу.
У звязку з виникненням та розповсюдженням друкарства, книгу вже сприймають візуально, як річ. Адже раніше її бачили тільки твором для читання вголос.
Початок книгодрукування на українській території повязаний з Іваном Федоровим. Після вигнання з Москви та утисків на теренах Білорусії, талановитий друкар знайшов притулок у Львові. Завдяки підтримці ремісничого люду, 1572 року Іван Федоров заснував друкарню. Перша друкована книга на наших землях «Апостол», побачила світ у 1574 році.
Книга стає масовим явищем. Цей період характеризується появою великої кількості освічених людей. Їхнє життя тісно повязане з книгою. У книзі шукали також відповідей на питання, що ставило життя. З кінця ХVIІ ст. зявляються нові переклади та оригінальні книги. Рукописна книга поступається друкованій, тиражі якої постійно зростають. Змінюється вигляд книги, її оформлення. Піднесення українського книгодрукування тісно повязане з козацьким рухом.
Невдовзі розвій творення книги чахне. Його потіснила імперська російська культура, більш потужна, модернізована. Українська книга втратила свою незалежність і, як наслідок, свою індивідуальність. Хоча вряди-годи зявлялися оригінальні рукописні й друковані книги, але вже як виняток.
У другій половині ХVIІІ ст. виникає інтерес до давньої книги, старих рукописів. Книги колекціонують, досліджують. З Києва, давнього центра книготворення, вивозять скринями книги. Вони осідають у книгосховищах Росії, Польщі, приватних колекціях.
Наприкінці ХVIІІ ст. творення книги повязане з використанням нових способів виготовлення паперу, металевих верстатів для друкування та нових способів друку. Змінився зовнішній вигляд книги у бік його спрощення. Це дало можливість при менших затратах збільшити тиражі. Книга стає дешевшою, доступнішою.