Щодо мініатюр, абоілюстрацій, то назва походить від латинського minium (сурик) і miniatus (розмальований суриком). Виконували їх чорнилом, фарбами, іноді золотом. Мініатюра займала окремий аркуш чи сторінку, рідше була у тексті або на полях. Рукописи, оздоблені мініатюрами, росіяни називають «лицевыми».
Трапляються рукописи з пустими сторінками, з чорновими замальовками. Це свідчить про те, що оздоблюванням книги займалася навчена цій справі людина. Звичайно, після повного написання тексту.
Найдавніші кириличні рукописи наслідували візантійські. Ранній стиль в оформленні кириличних рукописів Х ХІ ст. склався під безпосереднім впливом візантійської книжкової орнаментації. Проте в процесі творення він пристосувався до місцевих художніх смаків, уявлень та майстерності місцевих малярів, отримавши назву старовізантійського (Остромирова Євангелія). Цей стиль, що зявився в Болгарії в Х ст., а на Русі пізніше на століття, характеризується зображенням рослин з переплетеними геометричними фігурами. У заставках та ініціалах бачимо зооморфні зображення птахів, тварин, людських облич та фігур. В ініціалах повторюється один невеликий симетричний елемент. Іноді застосовується плетінка. У часі цей стиль збігається з пануванням уставного письма.
У ХІІІ ХIV ст. оформляли книги у тератологічному стилі. Для нього характерним є зображення фантастичних звірів, птахів і людей у неймовірних позах та перевитих складним переплетенням ременів чи гілок. В окремих рукописах того періоду надибуємо ініціали, що зображені за правилами «страхітливого» стилю. Зображення таких ініціалів буває такою мірою складним, що самої літери не видно. Контури промальовувалися червоною або голубою фарбою. Завдяки дослідженням стало відомо, що тератологічний стиль виник у Києві.
Орнамент ХVXVI ст. умовно розпадається на балканський (сплетений із концентричних кіл чи прямокутників) і ново візантійський. Останній застосовували під час оздоблювання найцінніших книг. Йому притаманний рослинний орнамент на золотому тлі, оточений геометричною рамкою. В ініціалах стилізовані рослинні елементи заповнювали та підкреслювали геометричний контур літер.
З ХV ст. зявився новий тип ініціалу в недорогих рукописах. Контур ініціалів заповнювали кіноварю. Сама ж буква прикрашалася декоративними рослинними відростками. Такі ініціали тонкі, простої конструкції, висотою 23 рядків тексту.
Орнамент ХVІ ХVІІІ ст., що виник під впливом бароко, називають квітковим, або травяним стилем. Для нього характерне дивовижне поєднання реалістичного та фантастичного зображень рослин, тварин, людей. В окремих випадках спостерігаються спроби наслідувати західноєвропейські зразки (Пересопницька Євангелія).
Нові елементи в оформлення кириличної книги принесли стародруки. Особливість їх оформлення полягає в чорно-білому орнаменті на папері. Його отримували за допомогою деревяної дошки з різьбленим візерунком. Таку дошку називали дереворитом. На дошку наносили фарбу й видруковували прикрасу. При цьому виступаючі частини орнаменту залишали на папері чорний слід, а на місці вибраного дерева папір залишався без змін, тобто був білим. Таку техніку друку прийнято називати ксилографією.
Слід сказати: створити дереворит досить складно. Бувало, друкарі імітували ксилографічний відбиток, виконуючи орнамент пером. Орнамент нагадував оздоблення в стародруках, через що отримав назву стародрукованого.
Добре знання стилів оформлення книги та палеографічних особливостей тексту допомагає дослідникам визначити час і місце написання нововиявленого рукопису.
Взаємовплив рукописної книги на друковануКнигодрукування, що прогресувало в країнах Західної Європи, призвело до занепаду переписування книг. Якщо книги і переписували, то хіба що подарункові, парадні, або ж вели приватні конспекти. У нас від середини XVI до середини XVIІ ст. рукописна книга досягла свого найбільшого розквіту. Рукописна книга стає взірцем майстерності. Переписуванням книг займалося багато фахівців. Переписують як рукописні, так і друковані книги, переслідуючи мету отримати копію чудової книги, задля навчання. Писці підходили до переписування, як до богоугодної справи.
Після того, як виникло кириличне друкарство, практично починають переписувати стародруки.