Учитель Тарас старий згорблений характерник щось вовтузився коло печі. Покахикував і кректав так йому було тяжко. Може, хвороби зломили стару людину, а може, таке довге трагічне життя нагнуло діда до землі, стиснуло залізним кулаком його старечі легені, пригнітило душу. Може
Одного разу під час походу на Кримське Ханство його, ще молодого козака, здорово рубонула по голові татарська шаблюка. Лезо просто чудом пішло навскоси, тільки обдерло шкіру на скроні та ще, правда, відтяло праве вухо. У характерника після цього щось не те стало з макітрою його постійно трясе, часом зявляється страшний біль.
Але то ще не найбільше горе
Найбільше, за його ж словами, те, що молоду дружину вбили під час набігу татари. Вона була на пізньому місяці вагітності і не могла вже йти у вязці полонених. Тому її просто забили, як хвору худобину
Пройшло вже багато-багато літ, а старий чоловік і досі згадує свою кохану й плаче
Це страшно, коли плаче стара, загартована в боях, бувала людина.
У всякому випадку Максиму в такі хвилини було страшно
Тарас так більше ніколи й не одружився не завів навіть якої молодиці на стороні. Став побожний і замкнутий, у походи не ходив, не пив, постився. Лікував людей на Січі, а пізніше й геть перебрався на цей от Богом забутий хутірець подалі від світу, від мирського
Характерники кажуть, що Тарас не такий, як інші.
Нібито одного разу йому явився уві сні сам Андрій Первозваний і дав таємничий талант бачити все приховане від людських очей. Ще кажуть, що Тарас ні в кого нічому не вчився, а все знання отримав сам від природи, від навколишнього світу.
Хтозна
Відомо тільки, що Тарас наклав прокляття
А ще відомо те, що от такими зимовими днями та вечорами під тихий тріск церковної свічечки він розказував Максиму про Бога, Біблію, читав псалми. Учень був непосидючий, усе просив навчити якихось заклинань, прийомів чи таємниць, а дід зітхав і часом не витримував, кажучи:
Хлопче Якщо тобі потрібні «штуки», то йди до найближчого циганського табору, спитай будь-яку циганку, і вона тобі їх покаже, ще й тебе їм навчить! За чим же ти до мене прийшов?!!
Учень замовкав і тупив очі у землю. Йому все одно було не зрозуміти молодість, знаєте, кров грає. На наступному зайнятті той знову починав:
Але ж, учителю Тарасе! Просто з цікавості є ж, мабуть, якесь таке заклинання, шо сильніше за всі інші на світі?..
Дід зітхнув.
Є
І як воно звучить? Ну знову ж таки
ВІРА.
І все? Та я ж знаю це слово!
Усі знають, та майже ніхто не користується
І це найсильніше?..
Ні. Є ще
А яке?
НАДІЯ.
Тю А ше сильніше?
ЛЮБОВ.
Приходив хтось ніччю в оселю не завітав, але сказав, що ще зайде. Колись Дід запрошував.
ІV
Вони познайомилися не так давно. Було це на звичайних сільських вечорницях чи то в кінці літа, чи то на початку осені це не так і суттєво. Що, власне, становили собою ті давні забави? А те, що й нинішні: хтось грав на бандурі, хтось співав пісень, хтось цілувався, хтось танцював гопачка, хтось ковтав оковиту, а хтось бив когось по морді такі гулянки
Іван завжди стояв осторонь усі місцеві дівчата вважали його не більш як нікчемою, тюхтієм.
Та він і сам себе таким вважав
Йому взагалі ніяка з тих дівок особливо й не подобалась. «А що вони? Заведеться який панич у селі вже й на шию вішаються, а ти так хоч із ласкою, хоч із нахабністю їм на тебе плювати!»
Отак.
Але тут зявилася ВОНА.
В один із днів, незнайома дівчина, що стояла осторонь, так як і він, Іван.
І був у неї такий прекрасний задумливий погляд
Важко сказати, як власне відбулося те їхнє знайомство. Важко тому, що вони й самі цього б не сказали просто все сталось якось так само собою, наче уві сні.
І тільки потім Іван дізнався ПРАВДУ
Вона прийде сьогодні.
Вона прийде, Іване, з твоїх жахів.
І ніхто вже не поверне назад цю жахаючу реальність.
Мати вже сплять.
Іван дивиться, як летять за вікном сніжинки одна за одною, як химерно вони вплітаються у картинку на склі і як поволі підіймається хурделиця
На столі тремтить свічечка ВОНА ПРИЙДЕ.
Іван пише щось на склі він служить помічником у дяка на празники та по неділях, тому трохи письменний.
Пише поволі, але впевнено.
Вимальовуються літери, але цілком слова ще не прочитати.
«Мисліте»