Остап Соколюк - Вийти з кола стр 5.

Марек ледь помітно кивнув:

 Веди.

Вся непрохана високоповажна компанія піднялась мармуровими сходами на другий поверх і звернула вбік. Вони швидко рухались безкінечним коридором кімнат. Світло і тінь грались на обличчях людей у гру емоцій ненависті у Марека, роздратованості у Єрко, прихованого занепокоєння у Казимира. Одна за одною скакали думки в голові короля, вовтузились і збивались до купи, ніби люди в кареті, що раптово спиняється.