Він зробив кілька кроків уперед.
Перепрошую, міс Інга? Добрий вечір. Я бачу, що ви я хотів би, якщо ви, звичайно, не проти, запросити вас до себе
Я не впізнавала його, впритул не впізнавала і не памятала, але Марти вже точно не було вдома, йти мені зовсім нікуди, а цей сусід навіть знав моє імя Я більш-менш сліпучо посміхнулася, кивнула йому й відповіла:
Дякую.
РОЗДІЛ IV
У його квартирі було темніше, аніж на сходах. Я спіткнулася на порозі на праву, це на лихо, і зачепила головою китайського дзвоника. Почувся тоненький мінорний дзвін, і в цей момент Мартин сусід клацнув вимикачем.
Світло запалювалося повільно, поступово, це була люмінісцентна лампа, дуже слабка, така, що я навіть не замружилася, але господар прикрив долонею свої квадратні окуляри з товстими скельцями. Власне, виглядав він досить пристойно. Маленький інтелігентний дідусь, типовий університетський професор на пенсії. Якщо я й бачила його десь, то лише у Сент-Клері. Тобто вічність тому, тобто у попередньому житті, коли стоп. Я вже ледь не довела себе до істерики на сходовому майданчику.