Отже, звязок (взаємозвязок) являє собою такий тип відносин між субєктами життєдіяльності, явищами, процесами, або їх властивостями, коли зміни в одній із складових цього взаємозвязку ведуть до змін в іншій складовій, забезпечуючи (або не забезпечуючи) певний синергетичний результат14. Тому важливо розрізняти сутнісні (причинно-наслідкові) суттєві та несуттєві звязки, стійкі й нестійкі, необхідні і випадкові, внутрішні та зовнішні, первинні й вторинні, загальні та специфічні звязки тощо.
Так, наприклад, знайдена випадково та привласнена певна сума грошей може забезпечити вам тимчасове зростання споживання, задоволення певного виду потреб, однак поставимо собі питання: чи є такий звязок між появою у вас грошей та задоволеною потребою суттєвим, стійким? Навряд. Чи буде поява певної суми грошей такого походження постійною? Навряд. Водночас наполеглива праця у семестрі, додаткова праця поза навчанням, внаслідок чого вами отримується підвищена стипендія та додатковий дохід, безперечно, свідчить про існування стійкої, сутнісної взаємозалежності, отже, звязку між кількістю та якістю праці, кількістю грошових надходжень у ваш бюджет, отже, й рівнем задоволення ваших потреб та інтересів. Такий звязок (взаємозвязок) можна визначити також як причинно-наслідковий звязок, що визначає механізми та інструменти економічного зростання та розвитку, надто ж в ринковій економіці.
Типи звязків у соціальних системах різноманітні. Зокрема, звязки можуть існувати як регулярні, стійкі, так і нерегулярні, випадкові, конструктивні і деконструктивні, забезпечуючи за певних умов упорядкованість структурних елементів економічної системи, надаючи їй ознак цілісності або створюючи передумови для біфуркації, ентропії, хаосу, тобто для дезінтеграційних процесів у структурі цієї системи.
Безперечно, будь-який звязок між двома і більше обєктами, субєктами, явищами і процесами вже сам по собі свідчить про наявність взаємодії, взаємозалежності, взаємовпливів між ними. Характер (отже, й результат) такої взаємодії, взаємозалежності може бути надзвичайно різним від паритетного, рівноправного за певних умов до суперечливого, часом навіть антагоністичного, коли одна сторона (це насамперед стосується економічних, політичних, соціальних, духовних, культурних звязків тощо) домінує або прагне за будь-яких обставин домінувати у процесі взаємодії.
Узагалі, якщо основною функцією поняття взаємозвязок є фіксація наявності відносин між певними субєктами економічної діяльності, інших форм соціального життя, то взаємодія відбиває активний характер такого взаємозвязку, тобто відносин між субєктами економічної діяльності з метою використання синергетичного ефекту від такої взаємодії при реалізації певних цілей щодо задоволення потреб та інтересів індивідуума, організації, суспільства, держави. Водночас вищою формою реалізації функцій взаємозвязків та взаємодії субєктів економічної, політичної, соціальної та інших видів діяльності є досягнення стану взаємовпливу субєктів одне на одного в системі звязків, що склалися. Саме такий стан може забезпечити дійсний синергетичний ефект функціонування економіки, суспільства, держави, який знаходить свій прояв у врівноваженості можливостей забезпечення потреб та інтересів, зростання обсягів виробництва та рівня добробуту, прогресивну та динамічну спрямованість розвитку національної економіки, інших сфер суспільного життя.
В економічному, політичному, соціальному житті суспільства та людини характер, зміст, результативність звязків із позицій рівня та якості задоволення потреб та інтересів прямо або непрямо залежать від великої кількості умов, причин, чинників. Однак серед усієї сукупності таких умов, чинників і причин завжди існують певні ключові, засадничі причини, які криються у певних реальних інституційних формах функціонування економіки, суспільства, людини. На рівні науки вони носять абстрактний характер, але в реальному економічному та соціальному просторі існують у конкретних формах. Серед них вже відомі вам потреби, інтереси, стимули, мотивація. Однак слід також назвати такі як власність (та основні її форми), права власності, влада (економічна та політична), принципи та форми її організації та реалізації, стан економічної та політичної свободи індивіда, організації, громадянське суспільство (і рівень його розвитку), економічна політика (принципи, цілі та форми її реалізації) тощо.